КОКОШИТИСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

результат видозміни форми коко́шитися «тс.» шляхом переходу к в ґ, характерного в говірці для слів з афективно-негативним забарвленням (пор. [ґава́ґа] «базіка», [ґа́вкати] «раз у раз кричати», [ґиме́йда] «телепень» тощо);

виведення від пізно засвідченого п. goguś «франт» (Онышкевич Исслед. п. яз. 241) викликає сумнів;

очевидно, результат скорочення початкового коко́шитися «бундючитися, хизуватися», похідного від [ко́кош¹] (див.);

запозичення з російської мови;

р. перекоко́шить «тс.» є префіксальним утворенням від [коко́шить] «бити, убивати», що пов’язується з укр. коко́шитися «чванитися», [ко́кош] «півень», як таке, що первісно означало «нападати на когось по-півнячому»;

припускається також зв’язок з основою дієслова р. ко́кать «цокати; розбивати»;

псл. kokošь «півень; курка, квочка», похідне від звуконаслідувального вигуку ko-ko, що імітує сокоріння курки, півня, до якого зводиться також паралельне за словотворчою структурою й семантикою kokot-ъ «півень» і віддаленіше укр. [ко́кот] «пустун; пустотлива, жвава дитина»;

р. фольк. [кокоша] «зозуля», ст. кокошь «курка, квочка», др. кокошь, п. kokosz «тс.», ч. заст. рідк. kokoš «півень», ст. kokeš «penis», слц. [kokoš] «півень; penis», вл. нл. kokoš «курка, квочка», болг. заст. [ко́кош] «курка», м. коко́шка, схв. кȍкōш, слн. kokóš «тс.», стсл. кокошь «тс.; квочка»;