КОКНУЛИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ко́кати «бити, стукати, розбивати» (розм.)
очевидно, похідне утворення від іменника KÓKO «куряче яйце»;
зближення з дісл. skaka «трясти» (Matzenauer LF 8, 193) або з р. чо́каться (Горяев 149) неприйнятні;
схв. ко́кати «смажити кукурудзу, так щоб зерна лопались», мабуть, сюди не належить;
р. ко́кать «бити, розбивати», кокаться «бити яйце яйцем», ко́кнуть «розбити; ударити; лопнути», [кок] (виг.) «стук, брязь, хлоп», бр. [ко́каць] «бити (особливо що-небудь кругле)», [ко́кацца] «битися яйцями; ударятися об що-небудь необережно»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ко́кнути
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́каць «бити (особливо що-небудь кругле)» | білоруська |
| ко́кацца «битися яйцями; ударятися об що-небудь необережно» | білоруська |
| skaka «трясти» | давньоісландська |
| чо́каться | російська |
| ко́кать «бити, розбивати» | російська |
| кокаться «бити яйце яйцем» | російська |
| ко́кнуть «розбити; ударити; лопнути» | російська |
| кок «стук, брязь, хлоп» (виг.) | російська |
| ко́кати «смажити кукурудзу, так щоб зерна лопались» | сербохорватська |
| ко́ко «куряче яйце» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України