КОКАРДА — ЕТИМОЛОГІЯ
кока́рда «значок на головному уборі; (заст.) вид банта»
запозичено, можливо, через н. Kokárde «кокарда», з французької мови;
фр. cocarde «тс.» пов’язане з фр. ст. cocard «пихатий, чванькуватий; (первісно) півень», похідним від coq «півень»;
р. болг. кока́рда, бр. кука́рда, п. ч. слц. вл. kokarda, м. кокарда, схв. кòкāрда, слн. kokárda;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кука́рда | білоруська |
| кока́рда | болгарська |
| kokarda | верхньолужицька |
| кокарда | македонська |
| Kokárde «кокарда» | німецька |
| kokarda | польська |
| кока́рда | російська |
| кòкāрда | сербохорватська |
| kokarda | словацька |
| kokárda | словенська |
| cocarde «тс.» | французька |
| cocard «пихатий, чванькуватий; (первісно) півень» | французька |
| coq «півень» | французька |
| kokarda | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України