КОК — ЕТИМОЛОГІЯ

кок «вид зачіски з піднятим чубом»

іншою є, мабуть, етимологія п. kok «волосся, зібране у вузол ззаду голови», болг. м. кок «тс.», які іноді зводяться через фр. coque «зачіска, бант у зачісці» до того самого coq «півень» (Kopaliński 501), але здебільшого виводяться від фр. coque «шкаралупа» (SI. wyr. obcych 362) або від фр. coque «клямка; неправильний вузол на канаті» (Gamillscheg 260, 366);
р. кок «тс.», очевидно, пов’язане з фр. coq «півень», звуконаслідувального походження (зачіска подібна до гребінця півня);
запозичення з російської мови;
бр. кок «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кок «тс.» білоруська
кок «тс.» болгарська
кок «тс.» македонська
kok «волосся, зібране у вузол ззаду голови» польська
кок «тс.» російська
coque «зачіска, бант у зачісці» французька
coq «півень» французька
coque «шкаралупа» французька
coq «півень» французька

кок «кухар (на кораблі)»

р. кок походить від гол. kok «кухар», що виводиться з нар.-лат. cocus, яке продовжує лат. coquus «тс.», похідне від дієслова coquo «куховарю; варю, смажу», спорідненого з псл. *pektі, укр. пекти́;
запозичення з російської мови;
бр. болг. кок, п. kok;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кок білоруська
кок болгарська
kok «кухар» голландська
coquus «тс.» латинська
cocus народнолатинська
kok польська
*pektі праслов’янська
кок російська
пекти́ українська
coquo «куховарю; варю, смажу» ?

кок «одноклітинний кулястий організм з родини бактерій» (друга частина складних слів на позначення бактерій типу ехіноко́к, стрептоко́к)

нлат. coccus пов’язане з гр. κόκκος «зернина, ядро», словом нез’ясованого (можливо, неіндоєвропейського) походження;
запозичено з новолатинської мови (можливо, за посередництвом російської);
р. кокк, бр. кок, п. -kok, -kokus- ч. слц. kokus, болг. коки (мн.), м. -коки (мн.), схв. -кока, слн. kókus;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кок білоруська
коки (мн.) болгарська
κόκκος «зернина, ядро» грецька
-коки (мн.) македонська
coccus новолатинська
-kok польська
-kokus- польська
кокк російська
-кока сербохорватська
kokus словацька
kókus словенська
kokus чеська

кукільва́н «рослина, що має гіркі отруйні плоди, Cocculus suberosus D. C. (Anamirta L.) Colebr.» (бот.)

н. (бав.) [kockelefang] «тс.» походить від іт. coccoli di Levante «насіння з Леванту (Близького Сходу)», де coccoli (мн.) «насіння, плоди» продовжує нар.лат. coccula, зменшену форму від coccus «ягода», прийменник di походить від лат. de «від, з», Levante «(букв.) той, що сходить; схід (країни Близького Сходу)» є активним дієприкметником теперішнього часу від дієслова levare «підіймати», що продовжує лат. levare «тс.»;
на українському ґрунті зближене за народною етимологією з кукі́ль;
запозичення з баварського діалекту німецької мови;
р. кукольва́н «кукільван», кукельва́н, схв. [кок] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кукольва́н «тс.; [принада й отрута для риб Пі]»
кукольва́нити «ловити рибу, отруюючи її висушеними плодами кукільвану»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
coccoli di Levante «насіння з Леванту (Близького Сходу)» італійська
de «від, з» латинська
levare «тс.» латинська
kockelefang «тс.» (бав.) німецька
кукольва́н «кукільван» російська
кок «тс.» сербохорватська
кукельва́н українська
coccula ?
coccus «ягода» ?
Levante «(букв.) той, що сходить; схід (країни Близького Сходу)» ?
levare «підіймати» ?
кукі́ль ?

ко́кати «бити, стукати, розбивати» (розм.)

очевидно, похідне утворення від іменника KÓKO «куряче яйце»;
зближення з дісл. skaka «трясти» (Matzenauer LF 8, 193) або з р. чо́каться (Горяев 149) неприйнятні;
схв. ко́кати «смажити кукурудзу, так щоб зерна лопались», мабуть, сюди не належить;
р. ко́кать «бити, розбивати», кокаться «бити яйце яйцем», ко́кнуть «розбити; ударити; лопнути», [кок] (виг.) «стук, брязь, хлоп», бр. [ко́каць] «бити (особливо що-небудь кругле)», [ко́кацца] «битися яйцями; ударятися об що-небудь необережно»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ко́кнути
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ко́каць «бити (особливо що-небудь кругле)» білоруська
ко́кацца «битися яйцями; ударятися об що-небудь необережно» білоруська
skaka «трясти» давньоісландська
чо́каться російська
ко́кать «бити, розбивати» російська
кокаться «бити яйце яйцем» російська
ко́кнуть «розбити; ударити; лопнути» російська
кок «стук, брязь, хлоп» (виг.) російська
ко́кати «смажити кукурудзу, так щоб зерна лопались» сербохорватська
ко́ко «куряче яйце» українська

ко́ка «вид тропічних кущових рослин родини кокаїнових, Erythroxylon coca L.» (бот.)

ісп. coca походить від етимологічно нез’ясованого слова мови кечуа kúka «кока»;
запозичено за посередництвом німецької (н. Koka) або французької (фр. coca) мови з іспанської;
р. бр. болг. ко́ка, п. ч. слц. koka, вл. kokain, схв. кока, слн. kóka;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кокаї́н
кокаїні́зм
кокаїні́ст
кокаї́новий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ко́ка білоруська
ко́ка болгарська
kokain верхньолужицька
coca «кока» іспанська
kúka кечуа
koka польська
ко́ка російська
кока сербохорватська
koka словацька
kóka словенська
coca французька
koka чеська

ко́ко (вигук, що передає квоктання курки, півня)

звуконаслідувальне утворення, паралельне до близьких форм інших мов: фр. coco, лат. coco coco «тс.»;
псл. ko-ko-ko;
р. ко́ко, кококо́, п. koko-ko, ч. kokoko, болг. ко-ко-ко, схв. кò-ко-;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ко́кати «сокотати» (про курей)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ко-ко-ко болгарська
coco coco «тс.» латинська
koko-ko польська
ko-ko-ko праслов’янська
ко́ко російська
кококо́ російська
кò-ко- сербохорватська
coco французька
kokoko чеська

ко́ко «яйце; картоплина»

непереконлива думка про запозичення з романських мов;
псл. koko, слово дитячої мови з характерним для неї подвоєнням;
очевидно, виникло спочатку як звуконаслідувальне слово на позначення яйця, яке зносить курка (пор. також іт. cocco «яйце»,фр. coco «тс.»);
недосить аргументоване прийняття впливу фін. kukko «якийсь пиріг; півень» на російські діалектні форми (Kalima 122–123);
ρ. [κόко] «яйце», [κо́κа] «тс.; ласощі; іграшка; пшеничний хліб, пиріг», бр. [кока] «яйце», п. koko «тс.», [koku] «картоплина», ч. koko «цукерки; [яйце]», нл. koko «яйце», болг. коко «тс.; горіх», м. коко «тс.; яблуко; цукерка»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кока «яйце» білоруська
коко «тс.; горіх» болгарська
cocco італійська
коко «тс.; яблуко; цукерка» македонська
koko «яйце» нижньолужицька
koko «тс.» польська
koku «картоплина» польська
koko праслов’янська
κо́κа «тс.; ласощі; іграшка; пшеничний хліб, пиріг» російська
kukko «якийсь пиріг; півень» фінська
coco французька
koko «цукерки; [яйце]» чеська
κόко «яйце» ?

ґоґоті́ти «кудкудакати, квоктати; щебетати»

результат видозміни давнішого *кокоті́ти «тс.», похідного від вигуку ко́ко, що передає куряче сокотання (пор. [кокоті́ти] «лепетати, базікати», очевидно, через переносне вживання);
перехід к в ґ внаслідок одзвінчення відомий в українській мові і в ряді інших випадків;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кокоті́ти «тс.» ?
ко́ко ?

ко́че́т «пристрій для закріплення весла на борту човна; [кілок у плузі]»

псл. *kočetъ «півень»;
очевидно, утворення звуконаслідувального походження, пов’язане, як і [ко́кош] «півень», з вигуком ко́ко;
значення типу «пристрій для закріплення весла; кілок у плузі»та ін. є первісно переносними, що виникли за подібністю відповідних предметів до півня;
р. [ко́чет] «півень, півнячі шпорки; кілок для закріплення весел», бр. [ко́чат] «кочет», п. ст. koczot «звідник; дрібна монета», [kocot] «китичка, торочки», [kocatek] «мала, непомітна істота»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

коча́т «півень»
ко́чать «кочет»
ко́чедь
ко́четь «тс.»
ко́чут «півень»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ко́чат «кочет» білоруська
koczot «звідник; дрібна монета» (ст.) польська
kocot «китичка, торочки» (ст.) польська
kocatek «мала, непомітна істота» (ст.) польська
*kočetъ «півень» праслов’янська
ко́чет «півень, півнячі шпорки; кілок для закріплення весел» російська
ко́кош «півень» українська
ко́ко українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України