КОЗУЛІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
козу́ля «чорний усач, Cerambyx L. Ж; гнойовик звичайний, Geotrupes stercorarius L. ВеНЗн» (ент.)
як семантичну паралель пор. HİM. Bockkäfer «чорний усач» (букв. «козел жук»);
назви зумовлені, очевидно, схожістю зовнішньої форми вусів усачів і жувальців гнойовиків з козячими рогами (Горностаев 119, 165–166; Urania Tierr. Insekten 263, 258);
похідне утворення від коза «самиця козла»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
козу́лька
«чорний усач»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Bockkäfer «чорний усач» (букв. «козел жук») | ? |
| Bockkäfer «чорний усач» (букв. «козел жук») | ? |
| коза «самиця козла» | ? |
косу́ля «козуля, CapreoSus» (зоол.)(рід ссавців родини оленевих)
р. косу́ля вважається результатом видозміни назви козу́ля;
запозичення з російської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| косу́ля | російська |
| козу́ля | російська |
коза́ «самиця козла, Capra hircus L.» (зоол.)
псл. koza;
очевидно, споріднене з дінд. aja «тс.», ajáḥ «козел», сперс. azak «коза», лит. ožkà «коза», ožỹs «козел», прус. wosse «коза», як псл. kostь «кістка» з дінд. ásthi «тс.»;
зіставляється також з алб. keth «козеня», дангл. hǽcen «тс.», hacele «плащ», гот. hakuls, дісл. Hqkull «тс.; верхній одяг», снн. hoken «козлик» (Meyer EW 185; Pedersen KZ 36, 335; Holthausen AeWb 143; Младенов Slavia 10, 251; RÉS 4, 197; Meillet Études 172; Bern. І 595–596; Torp 67; Pokorny 517–518) і з дінд. chagaḥ «козел», chagā «коза» (Uhlenbeck 94; Zupitza GG 27);
існує думка про давню контамінацію двох первісних основ – *(s)kēgos/*_(s)kōgos «козел» (походить від *(s)kēg-/ *(s)kəg- «підскакую») і *ag’a-/*ag’i- «коза» (Георгиев Въпр. на бълг. етим. 18, 58–59);
виведення псл. koza і дінд. aja від давнішого іє. *xg’a (Мартынов Сл. и ие. аккомод. 161 –162) непереконливе;
неприйнятне твердження про запозичення слов’янських форм з тюркських мов, у яких є слова типу тур. käzä «коза», крим.-тат. чаг. kätši, тат. [kädzä], чув. качака «тс.» (Korsch RSI III 337; Niederle RÉS II 23–25; Трубачев Назв. дом. жив. 86–89);
запозиченням із слов’янських мов вважається алб. kozinë «вовна», k’ozë «печене козяче м’ясо»;
р. болг. коза́, бр. каза́, др. коза, п. ч. слц. вл. koza, нл. слн. kóza, полаб. ťöză (küza), м. коза, схв. кòза, стсл. коза «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кі́зій
«козячий»
кізли́ця
«сарна»
кізли́чка
«козина шкура»
кізля́
«маля кози»
кізля́к
«тс.»
кізь-кізь
(вигук, яким підкликають кіз)
коз
(вигук, яким відганяють кіз)
коза́р
«пастух кіз»
коза́рка
«загін, хлів для кіз»
козе́л
«цап»
козеня́
козина́
«копчене бараняче м’ясо»
кози́на
«тс.»
кози́нець
«сарай для кіз»
ко́зи́ний
«такий як у кози; який пасе кози»
кози́нячий
кози́ця
козівни́к
«фахівець з козівництва»
козівни́цтво
ко́зій
«козячий»
ко́злик
козли́н
«цапиний, баранячий»
козли́на
«тс.; м’ясо козла або кози»
козли́ця
ко́злище
«цап, козел»
(заст.)
козлови́на
«козяча або козляча шкіра»
козло́вня
«підприємство, де обробляється козляча шкіра»
козлуватий
«з коротким хвостом»
козля́
«тс.; цапеня»
козля́тина
«м’ясо козла або кози»
козля́чий
«тс.; пошитий із шкіри, хутра цапа»
ко́зува́тий
«схожий на козу»
козу́ля
«дика коза, сарна»
козь-козь
«тс.»
ко́зю́-ко́зю́
козю́сю-козю́сю
козя́
козя́р
«тс.»
козя́рка
«обгризена (козами) гілка»
козя́тко
ко́зя́чий
косу́ля
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| keth «козеня» | албанська |
| kozinë «вовна» | албанська |
| каза́ | білоруська |
| коза́ | болгарська |
| koza | верхньолужицька |
| hakuls | готська |
| hǽcen «тс.» | давньоанглійська |
| aja «тс.» | давньоіндійська |
| ásthi «тс.» | давньоіндійська |
| chagaḥ «козел» | давньоіндійська |
| aja | давньоіндійська |
| Hqkull «тс.; верхній одяг» | давньоісландська |
| коза | давньоруська |
| *xg'a | індоєвропейська |
| kätši | кримсько-татарська |
| ožkà «коза» | литовська |
| коза | македонська |
| kóza | нижньолужицька |
| ťöză (küza) | полабська |
| koza | польська |
| koza | праслов’янська |
| kostь «кістка» | праслов’янська |
| koza | праслов’янська |
| wosse «коза» | прусська |
| коза́ | російська |
| кòза | сербохорватська |
| hoken «козлик» | середньонижньонімецька |
| azak «коза» | середньоперська |
| koza | словацька |
| kóza | словенська |
| коза «тс.» | старослов’янська |
| kädzä | татарська |
| käzä «коза» | турецька |
| kätši | чагатайська |
| koza | чеська |
| качака «тс.» | чуваська |
| ajáḥ «козел» | ? |
| ožỹs «козел» | ? |
| hacele «плащ» | ? |
| chagā «коза» | ? |
| *(s)kēgos/*_(s)kōgos «козел» (походить від *(s) | ? |
| *(s)kəg- «підскакую» | ? |
| *ag'a-/*ag'i- «коза» | ? |
| k'ozë «печене козяче м’ясо» | ? |
кози́ниця «корова із загнутими назад рогами»
очевидно, пов’язане з коза за подібністю форми рогів (як семантичну паралель пор. нл. kózlik «віл із закрученими назад рогами»);
п. [kozij] «віл із загнутими назад рогами» (з укр. ?);
Фонетичні та словотвірні варіанти
козі́й
«віл із загнутими назад рогами; віл, роги у якого розходяться в різні сторони, а їх кінці закручені назовні»
козу́лька
«тс.»
козу́ля
«невелика корова (із загнутими назад рогами)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kozij «віл із загнутими назад рогами» (з укр. ?) | польська |
| коза (як семантичну паралель пор. нл. kózlik «віл із закрученими назад рогами») | ? |
козу́лька «тирлич війчастий, Gentiana ciliata L. (Gentiana germanica Willd.)» (бот.)
очевидно, похідне утворення від коза́ «самиця козла»;
назва могла бути зумовлена виглядом яйцеподібно-ланцетних стеблових попарно розташованих листків рослини (Федченко–Флеров 756), що мають деяку подібність до рогів кози;
Фонетичні та словотвірні варіанти
козу́лиха
«річка, вкрита тирличем»
козуля
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| коза́ «самиця козла» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України