КОЕФІЦІЄНТ — ЕТИМОЛОГІЯ
коефіціє́нт «сталий множник при іншій величині; відношення двох значень фізичної величини»
запозичення з західноєвропейських мов;
нім. Koeffiziént, англ. coefficient походять, очевидно, від фр. coefficient, створеного в XVI ст. математиком Ф. Вієтом (Viète) на основі слат. coefficiens, -ntis «сприяючий», пов’язаного з coeffiçere «діяти, виконувати разом», що складається з префікса co- «разом» і дієслова efficere «діяти, виконувати, робити»;
р. коэффицие́нт, бр. каэфіцые́нт, п. koeficjent, ч. слц. вл. koeficient, болг. м. коефицие́нт, схв. коефицѝенат, слн. koeficiènt;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| coefficient | англійська |
| каэфіцые́нт | білоруська |
| коефицие́нт | болгарська |
| koeficient | верхньолужицька |
| коефицие́нт | македонська |
| Koeffiziént | німецька |
| koeficjent | польська |
| коэффицие́нт | російська |
| коефиц | сербохорватська |
| coefficiens | середньолатинська |
| koeficient | словацька |
| koeficiènt | словенська |
| coefficient | французька |
| koeficient | чеська |
| математиком | ? |
| Вієтом | ? |
| -ntis «сприяючий» | ? |
| coeffiçere «діяти, виконувати разом» | ? |
| co- «разом» | ? |
| efficere «діяти, виконувати, робити» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України