КОГОРТА — ЕТИМОЛОГІЯ
кого́рта
запозичення з латинської мови;
лат. cohors (род. в. cohortis) «когорта (підрозділ легіону); міцно згуртована група людей; почет претора у провінції; натовп; скотний двір» складається з префікса со- «з-» і основи іменника hortus «обгороджене місце; город, садок; (ст.) вілла», спорідненого з гр. χόρτος «огороджене місце; огорожа, двір; пасовище, корм», гот. gards «дім», лит. gardas «загорода, кошара; загорожа», псл. *gordъ, укр. го́род «місто»;
р. кого́рта, бр. каго́рта, п. ч. слц. вл. kohorta, болг. кохо́рта, схв. кòхōрта, слн. kohorta;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каго́рта | білоруська |
| кохо́рта | болгарська |
| kohorta | верхньолужицька |
| gards «дім» | готська |
| χόρτος «огороджене місце; огорожа, двір; пасовище, корм» | грецька |
| cohors «когорта (підрозділ легіону); міцно згуртована група людей; почет претора у провінції; натовп; скотний двір» (род. в. cohortis) | латинська |
| gardas «загорода, кошара; загорожа» | литовська |
| kohorta | польська |
| *gordъ | праслов’янська |
| кого́рта | російська |
| кòхōрта | сербохорватська |
| kohorta | словацька |
| kohorta | словенська |
| го́род «місто» | українська |
| kohorta | чеська |
| со- «з-» | ? |
| hortus «обгороджене місце; город, садок; (ст.) вілла» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України