КОВТКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

пов’язане з р. [колта́ть] «хитати», [колта́ться] «хитатися, теліпатися», яке зводиться до псл. *k^ъltati «ворушити, хитати; штовхати»;

р. [ко́лтки́, колту́шки] «тс.», п. ст. kołtka «сережка» (з укр.);

очевидно, результат видозміни давнішого *ковтиця, спорідненого з ковтки́ «сережки»;

перехід к в г відбувся, можливо, під впливом семантично тотожного ґомбиця «тс.»;

очевидно, результат контамінації слів [ковтки́] «тс.» і [ко́гу́т] «півень; китиця з півнячого пір’я на капелюсі»;

можливо, результат спрощення слова [ковтки́] «тс.»;

пов’язання слова з кирг. kültö «вузол, підв’язаний кінський хвіст» (Bern. I 550; Machek ESJČS 215– 216) або виведення його від лит. kalt́nas «ковтун», kaldunas, лтс. kaltuons «тс.» (Blese, Beiträge zur Namenforschung IV 63) сумнівне;

псл. *k^ъltunъ «ковтун, жмут збитого волосся», похідне від *k^ъltati (sę) «теліпати (ся), колихати (ся)», з яким етимологічно пов’язане укр. [ко́втки́] «сережки»;

р. колту́н «ковтун (хвороба)», бр. каўту́н «тс.; збите волосся», п. kołtun (з укр. або бр.),ч. koltoun, koltun;

очевидно, етимологічно тотожне з [ковто́к] «сережка» (первісно «те, що теліпається, зокрема на рваному одязі»);

можливо, корінь той самий, що і в слові ќовту́н «жмут збитого волосся, вовни, шерсті»;

не зовсім ясне;

псл. *k^ъltati «ковтати», пов’язане паралелізмом початкових приголосних з *glъtati, укр. глита́ти «тс.»;

р. [ко́лтнуть] «ковтнути», [колто́к] «ковток», бр. [каўта́ць] «ковтати», ч. [klutati] «тс.»;