КОВОРОТ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ко́ворот «ворота, якими перекривали вихідні вулиці села для охорони посівів від свійських тварин» (заст.)
очевидно, утворене з словотворчого елемента ко-, того самого, що і в словах [коверза́], коверзувати та ін., і основи ворот, пов’язаної з вертіти;
р. [ко́ворот] «коловорот; ворота; стовп, до якого прикріпляються ворота», бр. [ко́варат] «колодязний журавель»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́варат «колодязний журавель» | білоруська |
| ко́ворот «коловорот; ворота; стовп, до якого прикріпляються ворота» | російська |
| ко- | ? |
| коверза́ | ? |
| коверзувати | ? |
| ворот | ? |
| вертіти | ? |
ко́мі́ть (у словосполученнях коміть головою «стрімголов, сторчголов; [униз головою]», [коміть іти] «перекидатися, перевертатися» Ж)
не зовсім ясні форми;
можливо, пов’язані з [ком’ядува́ти] «непокоїти, затримувати», [комнядова́ти] «штовхати кулаками», [ΚΟΜΗядний] «прикрий, дошкульний» (Німчук Пр. XII діал. н. 268–269);
тлумачаться також як утворення з словотворчого компонента ко-, того самого, що і в словах коверзува́ти, ко́ворот, і основи дієслова метати «кидати» (ВеЗн 27);
схв. кȍмицē «сторч», окòмити «поставити сторч»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ко́мети́
комети пасти
«перекидатися в повітрі»
(падати)] (про голуба)
ко́мнядь
«тс.; наїжено (про шерсть); сторч (про палицю)»
комня́ть
«горілиць»
ко́мнять
ко́мять
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кȍмицē «сторч» | сербохорватська |
| окòмити «поставити сторч» | українська |
| ком'ядува́ти «непокоїти, затримувати» | ? |
| комнядова́ти «штовхати кулаками» | ? |
| ΚΟΜΗядний «прикрий, дошкульний» | ? |
| ко- | ? |
| коверзува́ти | ? |
| ко́ворот | ? |
| метати «кидати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України