КОВЕРЗУХА — ЕТИМОЛОГІЯ
ка́верза «підступ, інтрига; зла витівка»
результат злиття не зовсім ясного компонента ка- (ко-), який виділяється також у словах каблу́к, ка́діб та деяких інших, і основи дієслова верзти (псл. *vьr̥zti «плести»);
виведення від свн. kawerzîn «купець», слат. cavercinus «житель міста Кагора» (у Франції) (Matzenauer 199–200; Mikl. EW 113) помилкове;
р. ка́верза, [ка́верзня] «плітка», [ко́верза, ко́верзня] «тс.», [ко́верзни́] «літні личаки; личаки з очерету, з вірьовок; негарне взуття», бр. ка́верза;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ка́верзний
ка́верзник
каверзува́ти
«вередувати»
коверза́
«роздум; нісенітниця»
коверза́ти
«розуміти»
кове́рзний
ко́верзні
«інтриги»
коверзну́ти
коверзува́ти
«тс.; глумитися; мудрувати, вигадувати»
коверзу́ха
«вередуха»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ка́верза | білоруська |
| *v<SUP>ь</SUP>r̥zti (псл. *vьr̥zti «плести») | праслов’янська |
| ка́верза | російська |
| ка́верзня «плітка» | російська |
| ко́верза | російська |
| ко́верзня «тс.» | російська |
| ко́верзни́ «літні личаки; личаки з очерету, з вірьовок; негарне взуття» | російська |
| kawerzîn «купець» | середньоверхньнімецька |
| cavercinus «житель міста Кагора» (у Франції) | середньолатинська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України