КОВГАНКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ко́вга́нка «дерев’яна ступка для товчення сала; [жлукто Ж; корчага, ківш, миска, горщик Бі, Пі]»
зближення з сумнівним тюрк, kolγan (Горяев 440) непереконливе;
етимологічно неясні форми;
р. [калга́н] «дерев’яна миска»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кулга́нка
«скринька на сіль (без кришки)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| калга́н «дерев’яна миска» | російська |
| kolγan | ? |
обсо́вгати «трохи обтовкти просо, ячмінь у ступі»
префіксальне утворення від не засвідченого в цьому значенні со́вгати;
пор. *ковгати, ко́вга́нка «ступка»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| со́вгати | ? |
| *ковгати | ? |
| ко́вга́нка «ступка» | ? |
кли́гати «важко, повільно йти»
неясне;
можливо, споріднене з ковганка, кульга́ти, чо́вгати і зводиться до псл. *kъlg-, *kblg- з пейоративним суфіксом -g-;
Sławski I 124;
р. [клы́гать] «іти повільно, по-старечому; кульгати», [клы́ги] «ноги (голі, брудні, худі)», бр. [клы́гаць] «шкандибати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
окли́гати
«одужати, поздоровішати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| клы́гаць «шкандибати» | білоруська |
| *k<SUP>ъ</SUP>l̥g- | праслов’янська |
| клы́гать «іти повільно, по-старечому; кульгати» | російська |
| клы́ги «ноги (голі, брудні, худі)» | російська |
| ковганка | українська |
| кульга́ти | українська |
| чо́вгати | українська |
ковга́н «шматок криги або облитий водою й заморожений кізяк,, на якому діти катаються з гори»
очевидно, давній фонетичний варіант кореня ковз- (у ковзати і похідних);
пор. подібну варіативність у п. pełzać «повзати» – pełgać «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ко́вганка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pełzać «повзати» | польська |
| ковз- (у ковзати і похідних) | ? |
| подібну | ? |
| pełgać «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України