КОВБИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

можливо, результат зближення слова кабиця «відкрита літня кухня (піч)» з [ковбиця] «колода, на якій рубають дрова»;

результат видозміни назв. пов’язаних з [ко́вбиця] «заглибина для попелу у печі», [ко́вбашка] «тс.»;

менш переконливе безпосереднє виведення (Варбот Этимология 1979, 36) від псл. *(s)kob- «згинати, скривляти»;

зіставляється з каблу́к (Желех. І 353) або з скоба́ (Варбот Этимология 1979, 34–37; ЭССЯ 1091;

очевидно, утворення, пов’язані з укр. р. колобо́к «невеликий круглий хлібець», р. [колоба́н] «товстий коржик»;

виведення від нвн Kolbe «кінець колоди» (Шелудько 34), як і зближення з псл. *k^ъlbasa «ковбаса» (Ильинский ИОРЯС 24/1, 126–129), викликає сумнів;

р. [колбя́к] «відрубок колоди, чурбак», п. [kouban (koban)] «пень, колода, на якій рубають дрова» (з укр.);

загальноприйнятої етимології не має;

наявність слов’янських варіантів з -l-(-ъі-) і -lo- (-о-, -u-), що передбачають праформи *k^ъlbasa (*kъlbasa) і *klobasa, *kobasa, свідчить, що цей кулінарний термін є давнім запозиченням, але його джерела не зовсім ясні;

найбільш вірогідним вважається походження з тюркських мов, зокрема від тур. külbastı «м’ясо, смажене на рашпорі; смажені котлети» (похідне від kül «попіл», спорідненого з аз. каз. кумик. туркм. кирг. ойр. хак. уйг. кӳл, чув. кĕл, башк. кöл, тат. көл і, далі, дтюрк. kül «тс.») і тат. *kolbasa «ковбаса»;

можливий також зв’язок із сх.-сл. *колб- (*ковб-), засвідченим у р. ко́лоб «невеликий круглий хлібець», р. укр. колобо́к «тс.» та укр. [ко́вбиця] «колода», [ковба́н] «тс.», [ко́вбик] «шлунок», [ковба́тка] «кусень м’яса», або із звуконаслідувальним іє. *kl- (*kol-, *kel-), до якого зводяться і болг. къ́лцам «рубати, дрібно різати (м’ясо та ін.); колоти (цукор); лускати (горіхи); дзьобати (про птахів)», стсл. кльчьтати «клацати (зубами)», укр. клекота́ти;

малопереконливе припущення про спорідненість з псл. *[k^ъlbjь] «пічкур, Gobio íluviatilis», р. [колба́, колбь], укр. ко́блик, ко́вблик «тс.» (Brückner 227; Rudnicki SO 18, 241–245; Holub–Lyer 243);

неприйнятне з погляду семасіології, хронології та географії поширення слов’янських форм виведення їх від гебр. kǒl-bāśār «м’ясо, будь-яка плоть; жива істота» (Karłówicz SWO 268; SW II 325; Berneker Jagić-Festschr. 600–601; Bern. I 542; Mittwoch UngJb 8, 290–291) або від фр. calebasse «тиква» (Даль II 241; Karłowicz SWO 268), засвідченого вперше лише у XVI ст;

р. колбаса́, бр. каўбаса, [келбаса́] (з п.), кілбаса́ (з п.), др. колбаса, п. kiełbasa, ст. kiełbodziej «прилад для фарширування ковбас», каш. kiełbas «ковбаса», ч. klobása, рідк. klobás, ст. koblása, слц. kolbasa, [klbása], klobása, kubása, ВЛ. kołbasa, [kołbas], нл. kjałbasa, рідк. kjałbas, болг. колба́са, колба́с, [калба́са, кълба́са, коба́са], м. колба́са, схв. кобàсица, [кобàса, клобàса, клобàсица], заст. kobása, слн. klobása «тс.»;

очевидно, результат спрощення і фонетичних змін давнішої форми *[ко́вбка], пов’язаної з [ко́вбиця] «запічок»;

зіставляється також (Непокупний Мовозн. 1974/6, 60) з копа́ти (пор. іншу назву цієї реалії [я́мка]);

менш переконливе тлумачення основи коп- у даному разі як результату метатези іє. *pek^u- «пекти», паралельної до лит. kèpti «пекти», лтс. cept «тс.» (Непокупний тж) – Див. ще ко́вбиця;