КОВБАНИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ковбани́ «хавтури, побори духівяицтва»

можливо, пов’язане з [ко́вбаль] «кендюх»;
неясне;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ко́вбаль «кендюх» ?

ковба́н «колода, на якій рубають дрова; короткий товстий оцупок дерева замість табурета; колода, чурбак, пень Ж»

виведення від нвн Kolbe «кінець колоди» (Шелудько 34), як і зближення з псл. *kъlbasa «ковбаса» (Ильинский ИОРЯС 24/1, 126–129), викликає сумнів;
очевидно, утворення, пов’язані з укр. р. колобо́к «невеликий круглий хлібець», р. [колоба́н] «товстий коржик»;
р. [колбя́к] «відрубок колоди, чурбак», п. [kouban (koban)] «пень, колода, на якій рубають дрова» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ко́вбик «чурбак, колодочка (дерев’яна)»
ко́вбиця «колода, на якій рубають дрова; підпора, стояк (глиняний) для лави Ж»
ко́вбок «товстіша частина дерева, відрізана від вершини; пень Шух; колода, чурбак»
ковбо́н «колода, чурбак»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kouban «пень, колода, на якій рубають дрова» (koban)] (з укр.) польська
*k «ковбаса» праслов’янська
колоба́н «товстий коржик» російська
колобо́к «невеликий круглий хлібець» українська
Kolbe «кінець колоди» ?
колобо́к «невеликий круглий хлібець» ?
колбя́к «відрубок колоди, чурбак» ?

голова́

псл. *golva;
споріднене з лит. galvà «голова», лтс. gaÎva, прус. gallū (знах. в. galwan), вірм. gluχ (род. в. glχoy) «тс.» (‹ *ghōlū-);
повʼязане чергуванням голосних з псл.ьlvь «черепаха» (др. желъвь «тс.») (пор. гр. χέλῡς «тс.» ‹ *ghel-);
первісне значення мало бути «шкаралуща, череп» (пор. череп : черепаха або лат. testa «шкаралуща; череп, голова», фр. tête «голова» : лат. testūdō «черепаха»);
менш імовірні з фонетичного погляду повʼязання з псл. *golъ, спорідненим з двн. calua «лисина» (Brückner 144; Bern. І 324), і з іє. *gel- «щось кругле, кулясте», – пор. цсл. жьлы «виразка», р. желва́к, дісл. kollr «кругле верховіття дерева, кругла верховина» (Persson Beitr. 66 – 67, 932 – 933; Zubatý St. a čl. II 128), які суперечать вірменському відповідникові (іє. g- замість gh-);
ще менш імовірне повʼязання з лат. calva «череп» (Machek ESJČ 166 – 167);
р. голова́, бр. галава́, др. голова, п. нл. głowa, ч. слц. hlava, вл. hłowa, болг. глава́, м. схв. гла́ва, слн. gláva;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безголі́вʼя
безголо́вʼя
го́ла «голова»
головʼя́ «голови (капусти)» (зб.)
головʼяни́й
голова́м «пуголовок»
голова́нь
голова́тий
голова́тиця «дунайський лосось, Salmo hucho (здебільшого самиця)» (іхт.)
голова́тка «комаха Соnops» (ент.)
голова́ч «головань; [снопик соломи для покриття даху ЛексПол; (зоол.) жук-гнойовик, Lethrus cephalotes F.; пуголовок; (іхт.) бичок, Cottus; дунайський лосось, Salmo hucho L. (самець)]»
голова́чка «вʼязка соломи для покриття даху Ж; дерево край лісу О»
голове́й «головань; пуголовок»
головень «велика голова»
го́лове́нь «короп, Cyprinus L. Ж; акула головата, Squalus cephalus» (іхт.)
голови́зна «копчена голова свині Ж; голова тварини, з якої варять холодець Mo»
голови́к «ватажок»
голови́ца «частина упряжі, що надівається на голову коня»
голови́ця «початок, джерело річки; (іхт.) лосось дунайський, Salmo hucho L.»
голови́ч «лосось дунайський» (іхт.)
голові́чка «купальниця європейська, вовча лапа, Trollius europaeus» (бот.)
голо́вка «качан капусти; частина полоза, загнута вгору; частина гончарного круга; пасмо кінського волосу для ткання сита»
головко́ «головань; назва вола»
го́ловль «короп» (іхт.)
головни́к «убивця; (іхт.) вʼязь, Leuciscus idus L.»
головни́цтво «карний злочин, убивство»
головни́ця «отвір у скелі, звідки бʼє джерело»
голо́вні «верхні лутки над ворітьми»
головствення «головосік (свято)»
головува́ти
голову́ра «ватажок»
голову́хи «головоногі»
головча́к «метелик Hesperia» (ент.)
голо́вчастий «головатий (рід орнаменту)»
голо́вщи́на «убивство; карний злочин; плата за голову вбитого» (заст.)
заголо́вʼя «узголівʼя»
заголовач «узголівʼя»
заголо́вок «подушка»
за́голо́вок «назва книжки»
ковба́н «місяць-риба, Orthagoricus mola» (-)] (іхт.)
наголі́вʼя «частина вуздечки»
наголовач «пуголовок» (зоол.)
наголо́вач «частина хребта, на якій тримається голова»
на́головок «верх капелюха»
наго́лову (присл.)
обезголо́влювати
передголо́вʼя «чоло»
поголі́вʼя
при́голо́вач «узголівʼя; поліно, що кладеться впоперек печі»
приголо́вник «кожна з чотирьох колод, на яких кладеться піч у гуцульській колибі»
при́головок «узголівʼя; верхній поперечний брусок віконної рами»
узголі́вʼя
узголо́вʼя
Етимологічні відповідники

Слово Мова
галава́ білоруська
глава́ болгарська
hłowa верхньолужицька
gluχ «тс.» (род. в. glχoy)(‹ *ghōlū-) вірменська
χέλῡς «тс.» грецька
calua «лисина» давньоверхньонімецька
kollr «кругле верховіття дерева, кругла верховина» давньоісландська
голова давньоруська
*gel- «щось кругле, кулясте» індоєвропейська
calva «череп» латинська
gaÎva латиська
galvà «голова» литовська
гла́ва македонська
głowa нижньолужицька
głowa польська
*golva праслов’янська
«черепаха» (др. желъвь «тс.») праслов’янська
*golъ праслов’янська
gallū (знах. в. galwan) прусська
желва́к російська
голова́ російська
гла́ва сербохорватська
hlava словацька
gláva словенська
жьлы «виразка» церковнослов’янська
hlava чеська
χέλῡς «тс.» ?
бути «шкаралуща, череп» (пор. череп : черепаха або лат. testa «шкаралуща; череп, голова», фр. tête «голова» : лат. testūdō «черепаха») ?
жьлы «виразка» ?

ко́вба «коротка, товста, незграбна жінка»

разом з тим не виключена можливість зв’язку з р. [колба́н] «непорушна, нерозвинена людина», [колобëна] «ледача, неакуратна жінка»;
може бути пов’язане з [ковба́н] «колода, на якій рубають дрова; короткий товстий оцупок дерева»;
не зовсім ясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ко́вбля «вайло» (знев.)
ко́вблятися «копатися, длубатися» (знев.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
колба́н «непорушна, нерозвинена людина» російська
колобëна «ледача, неакуратна жінка» російська
ковба́н «колода, на якій рубають дрова; короткий товстий оцупок дерева» українська

ко́вбаль «варений свинячий шлунок, начинений м’ясом і здором; кендюх»

очевидно, результати видозміни назви ковбаса́, зближеної з [ковба́н.] «колода, чурбак», [ко́вбик] «тс.» за зовнішньою подібністю реалій;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ко́вбик «сальтисон; [шлунок Л; кендюх, начинений м’ясом з свинячої голови Ж»
ко́вбики «фляки, начинені серцем, печінкою і салом»
ко́вбік «шлунок»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ковбаса́ ?
ковба́н «колода, чурбак» ?
ко́вбик «тс.» ?

ковба́ня «улоговина або глибока яма, «аповнена водою; яма в річці, морі, стрімка западина у воді; калюжа Ж»

очевидно, складне утворення з основ слів ко́ло (псл. kolo) «колесо» або псл. kol- «колоти, бити» і [ба́ня] [псл. banja) «копальня; яма, заглибина»;
пов’язання з [ковба́н] «чурбан» і з ковбаса́ (Ильинский ИОРЯС 24/1, 126–129) позбавлене підстав;
п. [kołbań] «грузьке озеро, став, калюжа; глибоке місце в річці, болоті» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

клуба́ня «тс.»
ковба́нитися «качатися, борсатися в ковбані»
ковба́нка «невелика заглибина, наповнена водою»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kołbań «грузьке озеро, став, калюжа; глибоке місце в річці, болоті»укр.) польська
kol- «колоти, бити» праслов’янська
ко́ло «колесо» (псл. kolo) ?
ба́ня «копальня; яма, заглибина» ?
ковба́н «чурбан» ?
ковбаса́ ?

ковбаса́

загальноприйнятої етимології не має;
неприйнятне з погляду семасіології, хронології та географії поширення слов’янських форм виведення їх від гебр. kǒl-bāśār «м’ясо, будь-яка плоть; жива істота» (Karłówicz SWO 268; SW II 325; Berneker Jagić-Festschr. 600–601; Bern. I 542; Mittwoch UngJb 8, 290–291) або від фр. calebasse «тиква» (Даль II 241; Karłowicz SWO 268), засвідченого вперше лише у XVI ст;
малопереконливе припущення про спорідненість з псл. *[kъlbjь] «пічкур, Gobio íluviatilis», р. [колба́, колбь], укр. ко́блик, ко́вблик «тс.» (Brückner 227; Rudnicki SO 18, 241–245; Holub–Lyer 243);
найбільш вірогідним вважається походження з тюркських мов, зокрема від тур. külbastı «м’ясо, смажене на рашпорі; смажені котлети» (похідне від kül «попіл», спорідненого з аз. каз. кумик. туркм. кирг. ойр. хак. уйг. кӳл, чув. кĕл, башк. кöл, тат. көл і, далі, дтюрк. kül «тс.») і тат. *kolbasa «ковбаса»;
наявність слов’янських варіантів з -l-(-ъі-) і -lo- (-о-, -u-), що передбачають праформи *kъlbasa (*kъlbasa) і *klobasa, *kobasa, свідчить, що цей кулінарний термін є давнім запозиченням, але його джерела не зовсім ясні;
можливий також зв’язок із сх.-сл. *колб- (*ковб-), засвідченим у р. ко́лоб «невеликий круглий хлібець», р. укр. колобо́к «тс.» та укр. [ко́вбиця] «колода», [ковба́н] «тс.», [ко́вбик] «шлунок», [ковба́тка] «кусень м’яса», або із звуконаслідувальним іє. *kl- (*kol-, *kel-), до якого зводяться і болг. къ́лцам «рубати, дрібно різати (м’ясо та ін.); колоти (цукор); лускати (горіхи); дзьобати (про птахів)», стсл. кльчьтати «клацати (зубами)», укр. клекота́ти;
р. колбаса́, бр. каўбаса, [келбаса́] (з п.), кілбаса́п.), др. колбаса, п. kiełbasa, ст. kiełbodziej «прилад для фарширування ковбас», каш. kiełbas «ковбаса», ч. klobása, рідк. klobás, ст. koblása, слц. kolbasa, [klbása], klobása, kubása, ВЛ. kołbasa, [kołbas], нл. kjałbasa, рідк. kjałbas, болг. колба́са, колба́с, [калба́са, кълба́са, коба́са], м. колба́са, схв. кобàсица, [кобàса, клобàса, клобàсица], заст. kobása, слн. klobása «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ківбаса́
ковба́ска «вид ковбаси»
ковбаски́ «сосиски» (мн.)
ковба́сна «ковбасна крамниця»
ковба́сни́к
ковба́сни́ця «кишка для ковбаси»
ковба́сня «тс.; (заст.) кустарне підприємство, де виробляли ковбаси»
ковбасо́вий «ковбасний»
ковбася́ник «ковбасник»
ковбася́нка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
каўбаса білоруська
къ́лцам «рубати, дрібно різати (м’ясо та ін.); колоти (цукор); лускати (горіхи); дзьобати (про птахів)» болгарська
колба́са болгарська
kǒl-bāśār «м’ясо, будь-яка плоть; жива істота» гебрайська
колбаса давньоруська
*kl- (*kol-, *kel-) індоєвропейська
kiełbas «ковбаса» кашубський
колба́са македонська
kjałbasa нижньолужицька
kiełbasa польська
*k<SUP>ъ</SUP>lbjь «пічкур, Gobio íluviatilis» праслов’янська
колба́ російська
колбь російська
ко́лоб «невеликий круглий хлібець» російська
колобо́к «тс.» російська
колбаса́ російська
кобàсица сербохорватська
kolbasa словацька
klobása «тс.» словенська
кльчьтати «клацати (зубами)» старослов’янська
*kolbasa «ковбаса» татарська
külbastı «м’ясо, смажене на рашпорі; смажені котлети» (похідне від kül «попіл», спорідненого з аз. каз. кумик. туркм. кирг. ойр. хак. уйг. кӳл, чув. кĕл, башк. кöл, тат. көл і, далі, дтюрк. kül «тс.») турецька
ко́блик українська
колобо́к «тс.» українська
ко́вбиця «колода» українська
клекота́ти українська
келбаса́п.) українська
кілбаса́п.) українська
klbása українська
klobása українська
kubása українська
kołbas українська
колба́с українська
калба́са українська
кълба́са українська
коба́са українська
кобàса українська
клобàса українська
клобàсица українська
calebasse «тиква» французька
klobása чеська
ко́вблик «тс.» ?
-l-(-ъі-) (-о-, -u-) ?
*k (*kъlbasa) ?
*kobasa ?
*колб- (*ковб-) ?
ковба́н «тс.» ?
ко́вбик «шлунок» ?
ковба́тка «кусень м’яса» ?
kiełbodziej «прилад для фарширування ковбас» ?
klobás ?
koblása ?
kjałbas ?
kobása ?

ковба́тка «шматок, частина; великий шматок м’яса Ж»

очевидно, результат видозміни й переосмислення іменника [ковба́н] «колода, чурбак, оцупок дерева» під впливом дієслова батувати «різати великими шматками, панахати», [батати] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

заковба́ти «залатати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ковба́н «колода, чурбак, оцупок дерева» ?
батувати «різати великими шматками, панахати» ?
бата «тс.» ?
ти «тс.» ?

ковбе́шка «голова»

очевидно, результат контамінації слів [довбе́шка] «тупиця, тупа голова», похідного від довбня, і [ковба́н] «колода, чурбак, пень»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
довбе́шка «тупиця, тупа голова» ?
довбня ?
ковба́н «колода, чурбак, пень» ?

колобо́к «невеликий круглий хлібець; [круглий коржик; омлет Ж]»

задовільного етимологічного пояснення не має;
можливо, пов’язане з псл. *klǫbъ «щось скручене, звите подібно до кулі», укр. клуб;
зближення з укр. [ковба́н] «колода, оцупок дерева, чурбак, пень», [ко́вбок] «товстіша частина дерева, відрізана від вершини; пень, колода, чурI бак», [ко́вбик] «шлунок», [ковба́тка] «кусок м’яса», очевидно, вторинне;
зіставляється також з лтс. kalbaks «шматок хліба»;
думка про зв’язок з псл. kolo «колесо», р. [ко́ло] (КЭСРЯ 205; Горяев 151) достатньо не аргументована;
з точки зору фонетики непереконливе виведення слов’янських форм від гр. κόλλαβος «вид пшеничного хліба, пиріг» (Korsch AfSlPh 9, 513; Bern. I 542543) або від шв. klabb «цурка», норв. klabb «грудка» чи дісл. kolfr «брус, паля, жердина» (Knutsson GL 49; Vasmer RSl 5, 136);
безпідставне твердження про спорідненість із слн. sklabotína «осад, намив» (Torbiörnsson І 80);
р. колобо́к «невеликий круглий хлібець; [круглий пиріг; пиріг довгастий; печиво, ватрушка; грудочка тіста]», [ко́лоб] «тс.», [колоба́н] «хліб різної форми», бр. [калабо́к] «пиріжок, булочка»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
калабо́к «пиріжок, булочка» білоруська
κόλλαβος «вид пшеничного хліба, пиріг» грецька
kolfr «брус, паля, жердина» давньоісландська
kalbaks «шматок хліба» латиська
klabb «грудка» норвезька
*klǫbъ «щось скручене, звите подібно до кулі» праслов’янська
kolo «колесо» праслов’янська
ко́ло російська
колобо́к «невеликий круглий хлібець; [круглий пиріг; пиріг довгастий; печиво, ватрушка; грудочка тіста]» російська
sklabotína «осад, намив» словенська
клуб українська
ковба́н «колода, оцупок дерева, чурбак, пень» українська
ко́лоб «тс.» українська
колоба́н «хліб різної форми» українська
klabb «цурка» шведська
ко́вбок «товстіша частина дерева, відрізана від вершини; пень, колода, чурI бак» ?
ко́вбик «шлунок» ?
ковба́тка «кусок м’яса» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України