КОБАЛЬТ — ЕТИМОЛОГІЯ
ко́бальт
запозичене з німецької мови, можливо, за посередництвом нлат. cobaltum «тс.»;
н. Kóbalt утворено від н. Kóbold «домовик», очевидно, складного слова, перший елемент якого kob- споріднений з дісл. kopi «хатина», псл. župa «яма», укр. жу́па «соляна копальня», а другий old пов’язаний з двн. waltan (нвн. walten) «панувати, управляти», псл. *volděti, укр. володіти;
р. бр. ко́бальт, п. ч. слц. вл. нл. kobalt, болг. коба́лт, м. кобалт, схв. кòбалт, слн. kobalt;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ко́бальт | білоруська |
коба́лт | болгарська |
kobalt | верхньолужицька |
waltan «панувати, управляти» (нвн. walten) | давньоверхньонімецька |
kopi «хатина» | давньоісландська |
кобалт | македонська |
kobalt | нижньолужицька |
Kóbalt | німецька |
Kóbold «домовик» | німецька |
kob- | німецька |
old | німецька |
walten | нововерхньонімецька |
cobaltum «тс.» | новолатинська |
kobalt | польська |
župa «яма» | праслов’янська |
*volděti | праслов’янська |
ко́бальт | російська |
кòбалт | сербохорватська |
kobalt | словацька |
kóbalt | словенська |
жу́па «соляна копальня» | українська |
володіти | українська |
kobalt | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України