КОБА — ЕТИМОЛОГІЯ

неясні форми;

можливо, зворотні утворення від кобеня́к;

неясне;

можливо, пов’язане з [ко́блик] «пічкур»;

результат контамінації слів ка́па «покривало; капюшон» і [ко́ба] «відлога» (див.);

очевидно, споріднене з псл. kobьсь, укр. кі́бець, пор. також схв. ко́ба «кібчик»;

сумнівне виведення слов’янських назв хижого птаха з германських мов (Suolahti, Die deutschen Vogelnamen 360) або з слат. capus «вид сокола» (Matzenauer 207), як і пов’язання з укр. кобза (Ильинский ИОРЯС 16/4, 25);

припущення про польське походження укр. ко́буз (Булаховський Вибр. пр. III 243; Bern. I 535–536) піддається сумніву (Sławski II 303);

р. [ке́буз] «яструб», п. kobuz «підсоколик», вл. kobušk «кібчик»;

очевидно, результат видозміни форми [ко́ба] «капюшон до верхнього одягу». зближеної з кобура́ «шкіряний футляр»;

складний сполучник, утворений з питального займенника с. р. ko-(je) «що, як» (‹псл. kъ-, ka-, ko-) і частки би;

р. кабы́ «якби», бр. каб «щоб; якби»;

результат контамінації слів ола́дка і гла́дки́й, можливо, зумовленої і обмеженої вживанням у виразі печи оладки, коб були воли гладкі;

очевидно, споріднене з лит. käbe «гак», kabėti «висіти», лтс. kabinât «тс.»;

р. [кобе́нить] «корчити, ламати», [кобя́нить] «тс.», др. кобь «гадання по пташиному польоту», м. коби «передчуває нещастя; пророчить біду», схв. кòбити «передчувати лихо; зустрічати»;

складне утворення з [коби́] «якби» і били́ця «бувальщина»;

первісне значення – «ніби правда»;

форма кобили́ця постала шляхом стягнення першої;