КНУТОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
кнут «пуга»
запозичення з давньоскандинавських мов;
дісл. knūtr «вузол» споріднене з шв. ст. knuter, нвн. Knoten «тс.» (звідки укр. ґніт), Knödel «галушка»;
розвиток значення пояснюється тим, що первісно це був вузлуватий бич;
немає підстав для виведення від гот. hnuþo «паля» (Schrader Reallexikon II 154), а також для зв’язку з словами кни́га, р. кнея́ «гай» (Соболевский РФВ 70, 80–81);
сумнів щодо скандинавського походження слова у зв’язку з його семантикою (Machek ESJČ 263) невиправданий;
р. кнут, бр. кнут «пуга; [гілки, якими зміцнюють лати солом’яного даху]», др. кнутъ «пуга», п. knut, ч. knuta, knut, слц. knuta, вл. knut, knuta, болг. кнут, схв. кнута, кнут, слн. knúta «тс.» (усі з р.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
кнутови́ще
«пужално»
кнутува́ти
«бити пугою»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кнут «пуга; [гілки, якими зміцнюють лати солом’яного даху]» | білоруська |
| кнут | болгарська |
| knut | верхньолужицька |
| knuta | верхньолужицька |
| hnuþo «паля» | готська |
| knūtr «вузол» | давньоісландська |
| кнутъ «пуга» | давньоруська |
| Knoten «тс.» (звідки укр. ґніт) | нововерхньонімецька |
| Knödel «галушка» | нововерхньонімецька |
| knut | польська |
| кнея́ «гай» | російська |
| кнут | російська |
| кнy̏та | сербохорватська |
| knuta | словацька |
| knúta «тс.» (усі з р.) | словенська |
| кни́га | українська |
| кнy̏т | українська |
| knuta | чеська |
| knut | чеська |
| knuter | шведська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України