КНУР — ЕТИМОЛОГІЯ
кнур «самець свині»
результат скорочення і видозміни давньої форми *kъnorzъ «кнороз», можливо, зближеної із звуконаслідувальними словами типу ч. kňourati «ячати, скавучати, квилити» (пор. нвн. knurren «бурчати»);
р. [кнур], бр. кныр, п. knur «тс.», ч. kňour «дикий кабан»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кнурова́тий
«схожий на кнура»
кнурови́на́
«м’ясо дикого кабана»
кнурь
кнуря́чий
«належний кнурові»
кнюрь
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кныр | білоруська |
| knurren | нововерхньонімецька |
| knur «тс.» | польська |
| *kъnorzъ «кнороз» | праслов’янська |
| кнур | російська |
| kňourati «ячати, скавучати, квилити» (пор. нвн. knurren «бурчати») | чеська |
| kňour «дикий кабан» | чеська |
пну́ра «дика свиня»
не зовсім ясне;
можливо, результат видозміни іменника кнур «кабан», зближеного з пону́рий;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пону́ра
«свиня»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кнур «кабан» | українська |
| пону́рий | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України