КНУР — ЕТИМОЛОГІЯ

кнур «самець свині»

результат скорочення і видозміни давньої форми *kъnorzъ «кнороз», можливо, зближеної із звуконаслідувальними словами типу ч. kňourati «ячати, скавучати, квилити» (пор. нвн. knurren «бурчати»);
р. [кнур], бр. кныр, п. knur «тс.», ч. kňour «дикий кабан»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кнурова́тий «схожий на кнура»
кнурови́на́ «м’ясо дикого кабана»
кнурь
кнуря́чий «належний кнурові»
кнюрь «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кныр білоруська
knurren нововерхньонімецька
knur «тс.» польська
*kъnorzъ «кнороз» праслов’янська
кнур російська
kňourati «ячати, скавучати, квилити» (пор. нвн. knurren «бурчати») чеська
kňour «дикий кабан» чеська

пну́ра «дика свиня»

не зовсім ясне;
можливо, результат видозміни іменника кнур «кабан», зближеного з пону́рий;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пону́ра «свиня»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кнур «кабан» українська
пону́рий українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України