КЛЯЧА — ЕТИМОЛОГІЯ
кляч «жердина невода, волока Г, Mo, Дз; кобила Ж»
псл. *klękja «ломака, колодка, ковінька», пов’язане з *klęk- «згинати, ламати»;
значення «шкапа» в ряді слов’янських утворень виникло на основі «ломака, ковінька», можливо, за незграбну ходу тварини (пор. укр. [кляпа] «стара корова»);
р. бр. кля́ча «шкапа», п. klacz «кобила», ч. [kl’ačal «кобила, шкапа; нога», kleč «чепіга плуга», слц. kl’ača «тс.», болг. кле́чка «патик, тріска», м. клечка «тріска»,схв. клȅчка «колодка біля ніг худоби для гальмування їх рухів», слн. kléka «шкапа»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кля́ча
«кобила»
кля́чник
«жердина невода»
кля́шник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кля́ча «шкапа» | білоруська |
| кле́чка «патик, тріска» | болгарська |
| клечка «тріска» | македонська |
| klacz «кобила» | польська |
| *klękja | праслов’янська |
| *klęk- | праслов’янська |
| кля́ча «шкапа» | російська |
| клȅчка «колодка біля ніг худоби для гальмування їх рухів» | сербохорватська |
| kl'ača «тс.» | словацька |
| kléka «шкапа» | словенська |
| кляпа | українська |
| kl'ačal «кобила, шкапа; нога»«чепіга плуга» | чеська |
| kleč «кобила, шкапа; нога»«чепіга плуга» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України