КЛЯУЗ — ЕТИМОЛОГІЯ
кля́уза «наклеп»
через польське посередництво запозичено з латинської мови;
слат. clausa «закінчення (наприклад, урядових оголошень), кінцева формула» пов’язане з claudo «замикаю», clavis «ключ, засув», спорідненими з псл. ključь, укр. ключ;
р. кля́уза, бр. кля́ўза, п. klauza «клаузула (застереження у юридичному документі)», болг. кла́уза «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кля́узник
кля́узництво
кля́узничати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кля́ўза | білоруська |
| кла́уза «тс.» | болгарська |
| klauza «клаузула (застереження у юридичному документі)» | польська |
| ključь | праслов’янська |
| кля́уза | російська |
| clausa «закінчення (наприклад, урядових оголошень), кінцева формула» | середньолатинська |
| claudo «замикаю» | середньолатинська |
| clavis «ключ, засув» | середньолатинська |
| ключ | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України