КЛЯСКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кля́скати «ляскати; цмокати (язиком)»
псл. klěskati «ляскати, плескати», похідне від звуконаслідувального вигуку klěsъ;
споріднене з лит. klès, klèst (виг.) «бух, беркиць», klàst «тс.» (про глухий звук від падіння), klėsti «ляскати, шмагати батогом», лтс. klest «жерти», klešķêt «базікати, плести»;
пор. також нвн. [kieschen] «звучати, густи», англ. clash «грюкати»;
р. [клескать, клëскать] «ляскати», бр. [кля́скаць] «тс.», п. klaskać «ляскати, плескати», вл. kleskać, нл. klaskaś «тс.», слн. klesniti «ляснути»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| clash «грюкати» | англійська |
| кля́скаць «тс.» | білоруська |
| kleskać | верхньолужицька |
| klest «жерти» | латиська |
| klešķêt «базікати, плести» | латиська |
| klès | литовська |
| klàst «тс.» (про глухий звук від падіння) | литовська |
| klėsti «ляскати, шмагати батогом» | литовська |
| klaskaś «тс.» | нижньолужицька |
| kieschen «звучати, густи» | нововерхньонімецька |
| klaskać «ляскати, плескати» | польська |
| klěskati «ляскати, плескати» | праслов’янська |
| klěsъ | праслов’янська |
| клеска́ть | російська |
| клëскать «ляскати» | російська |
| klesniti «ляснути» | словенська |
клац
афективно-звуконаслідувальне утворення, подібне до кло́кати, кля́скати;
щодо ц пор. бац, буц, гуц, ду́цнути;
слц. kl’acnúť «ляснути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кла́цалка
«вид дитячої цяцьки»
кла́цати
клацу́н
«той, хто клацає зубами»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kl'acnúť «ляснути» | словацька |
| кло́кати | українська |
| кля́скати | українська |
| бац | українська |
| буц | українська |
| гуц | українська |
| ду́цнути | українська |
кляс «дубоніс (довгоніс, косстолуз), Coccothraustes coccothraustes L.» (орн.)
неясне;
можливо, пов’язане з кля́скати;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кля́скати | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України