КЛЯНЧУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ґно́йи́ти «наполегливо просити»
Ба;
неясне;
можливо, походить від нім. knien «стояти навколішках; ставати навколішки», повʼязаного з Knie «коліно» (двн. kniu, род. в. kniwes), спорідненим з дангл. cnēo, англ. knee, дісл. kne, гр. γόνυ «коліно», лат. genu «тс.»;
нагадує розвиток значення в р. кля́нчить «настирливо просити, стояти навколішках»;
форма [ґно́йи́ти] мала виникнути з первісної *кни́їти (› ґни́їти), можливо, за фонетичною аналогією до дієслівних форм типу гної́ти (від гній), лої́ти (від лій) тощо;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| knee | англійська |
| γόνυ «коліно» | грецька |
| cnēo | давньоанглійська |
| kne | давньоісландська |
| genu «тс.» | латинська |
| knien «стояти навколішках; ставати навколішки» | німецька |
| кля́нчить «настирливо просити, стояти навколішках» | російська |
| Knie «коліно» (двн. kniu, род. в. kniwes) | ? |
| ґно́йи́ти (› ґни́їти) | ? |
| гної́ти (від гній) | ? |
| лої́ти (від лій) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України