КЛЯМКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кля́мка
запозичення з німецької мови;
свн. klamm «спазм; пута; клямка; держак», нвн. klemmen «стискати», споріднене з дангл. clam(m) «міцна хватка; кіготь; пута», лит. glomóti «обіймати»;
р. діал. бр. кля́мка, п. ч. klamka;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кля́мати
«стукати клямкою»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кля́мка | білоруська |
| clam(m) «міцна хватка; кіготь; пута» | давньоанглійська |
| glomóti «обіймати» | литовська |
| klemmen «стискати» | нововерхньонімецька |
| klamka | польська |
| кля́мка | російська |
| klamm «спазм; пута; клямка; держак» | середньоверхньнімецька |
| klamka | чеська |
пля́мка «клямка»
результат видозміни де-етимологізованого іменника кля́мка, зближеного з пля́мкати «цямкати»;
р. [пля́мка] «клямка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пля́мкать
«стукати клямкою»
плямчу́к
«защіпка кришки люльки»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пля́мка «клямка» | російська |
| кля́мка | українська |
| пля́мкати «цямкати» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України