КЛЯКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. klękati «стояти зігнувшись, іти зігнувшись»;

зіставляється з kloniti «клонити» (ЭССЯ 10, 28–29; Brückner 234) або з лит. klénkti «швидко йти», лтс. kliñkât «кульгати» (Фасмер II 259; Sławski II 218; Otrębski LP l, 134–136);

пов’язання з н. hinken «кульгати» (Machek ESJČ 254) сумнівне;

р. [кля́кать] «ставати навколішки», бр. кля́кнуць «сидіти навпочіпки», п. klękać «ставати навколішки», ч. klekati, слц. kl’akať, вл. klakać «тс.», нл. klěkáš «тс.; іти похитуючись», полаб. klącĕ (‹*klęči(tъ) «шкутильгає, кульгає», болг. кля́кам «присідаю», клé-кам «тс.», м. клекне «стане навколішки», схв. клȅцати «згинати коліна», слн. klékati «ставати навколішки», стсл. ΚΛѦчати «стояти навколішках»;

пов’язане з [кляка́ти] «ставати навколішки» (див.);

складний результат контамінації дієслів закля́кнути і [сколіни́читися] «зігнутися, згорбитися», яке, у свою чергу, виникло з контамінації основ слів колі́но і [клінчи́ти] «ставати на коліна» від п. klęczyć «тс.», осмисленого як відповідник укр. [кляка́ти] «тс.» і кля́кнути «мерзнути»;

псл. *klękъ, *klęka пов’язане з *klękati «згинати, закривляти, згинати коліна, ставати навколішки», укр. кляка́ти;

р. [кляч] «перекладина; соснова цурка», п. klęk «криве дерево; полозок рала; полозок саней», ч. klek «криве дерево», вл. klak «чепіга, полозок рала», слн. kléka «сучкувате закривлення дерева»;