КЛЮЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
клюва́ти
пов’язання з лит. gliándytі «вилущувати, вибирати» (Маchek ESJČf 260) непевне;
споріднене з лит. kliūti «зависнути, зачепитися», лтс. kļaûtiês «опертися»;
псл. klьvati «клювати, дзьобати»;
р. клева́ть, бр. Клява́ць, др. клювъ «дзьоб», клюнъ «тс.», п. kluć «клювати, дзьобати», klwać, ч, klovati, ст. klvati, слц. kl’uť «тс.», вл. kluwać «викльовуватися» (про пташенят у яйці), нл. ст. kluś «дзьобати, клювати», полаб. k’l’áją «вигрібають, клюють», болг. кълва́ «клювати», м. колве, схв. кљỳвати, слн. kljúti,цсл. кльвати «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
закльовок
«надклюнуте з середини яйце»
кле́ве́ць
«молоток»
кле́втати
«клепати»
клюв
клюва́к
«дятел; дзьоб»
клюва́ка
«сучкувата палиця»
клюн
«дзьоб»
поклювач
«дятел»
(орн.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
клява́ць | білоруська |
кълва́ «клювати» | болгарська |
kluwać «викльовуватися» (про пташенят у яйці) | верхньолужицька |
клювъ «дзьоб» | давньоруська |
клюнъ «тс.» | давньоруська |
kļaûtiês «опертися» | латиська |
gliándytі «вилущувати, вибирати» | литовська |
kliūˊti «зависнути, зачепитися» | литовська |
колве | македонська |
kluś «дзьобати, клювати» | нижньолужицька |
k'l'áją «вигрібають, клюють» | полабська |
kluć «клювати, дзьобати» | польська |
klwać «клювати, дзьобати» | польська |
klьvati «клювати, дзьобати» | праслов’янська |
клева́ть | російська |
кљỳвати | сербохорватська |
kl'uť «тс.» | словацька |
kljúti | словенська |
кльвати «тс.» | церковнослов’янська |
klovati | чеська |
klvati | чеська |
клевета́ «наклеп»
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з *klьvati, укр. клюва́ти (Bern. I 526) або з ч. [kleviti se] «гнутися» (ЭССЯ 10, 14–17);
менш переконливе зіставлення з клепати (Mikl. EW 118);
слово зближують також з лат. calumnia «наклеп, обмова», calvor «обдурюю», тох. AB klaw- «об’являти» (Топоров КСИС 25, 74–76);
в українську мову, можливо, запозичене з старослов’янської за посередництвом російської;
р. болг. клевета́ «наклеп», ч. kleveta, слц. klebeta, схв. клèвета, стсл. клевета «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
клевета́тися
«базікати; сперечатися»
клеветня́
клевету́ха
«балаклива, сварлива жінка (?)»
клевота́
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
клевета́ «наклеп» | болгарська |
calumnia «наклеп, обмова» | латинська |
calvor «обдурюю» | латинська |
*klьvati | праслов’янська |
клевета́ «наклеп» | російська |
клèвета | сербохорватська |
klebeta | словацька |
клевета «тс.» | старослов’янська |
klaw- «об’являти» | тохарська А |
klaw- | тохарська В |
клюва́ти | українська |
клепати | українська |
kleviti se «гнутися» | чеська |
kleveta | чеська |
клонц «дзьоб»
молд. клонц (рум. cionƫ) «тс.» походить від болг. клюнец «дзьобик», зменш. від клюн «дзьоб», пов’язаного з клюєм «клюю», що відповідає укр. клюва́ти;
запозичення з молдавської мови;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
клю́нец «дзьобик» | болгарська |
клюн «дзьоб» | болгарська |
клю́єм «клюю» | болгарська |
клонц «тс.» (рум. cionƫ) | молдавська |
клюва́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України