КЛЮВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

пов’язання з лит. gliándytі «вилущувати, вибирати» (Маchek ESJČf 260) непевне;

споріднене з лит. kliūti «зависнути, зачепитися», лтс. kļaûtiês «опертися»;

псл. klьvati «клювати, дзьобати»;

р. клева́ть, бр. Клява́ць, др. клювъ «дзьоб», клюнъ «тс.», п. kluć «клювати, дзьобати», klwać, ч, klovati, ст. klvati, слц. kl’uť «тс.», вл. kluwać «викльовуватися» (про пташенят у яйці), нл. ст. kluś «дзьобати, клювати», полаб. k’l’áją «вигрібають, клюють», болг. кълва́ «клювати», м. колве, схв. кљỳвати, слн. kljúti,цсл. кльвати «тс.»;

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане з *klьvati, укр. клюва́ти (Bern. I 526) або з ч. [kleviti se] «гнутися» (ЭССЯ 10, 14–17);

менш переконливе зіставлення з клепати (Mikl. EW 118);

слово зближують також з лат. calumnia «наклеп, обмова», calvor «обдурюю», тох. AB klaw- «об’являти» (Топоров КСИС 25, 74–76);

в українську мову, можливо, запозичене з старослов’янської за посередництвом російської;

р. болг. клевета́ «наклеп», ч. kleveta, слц. klebeta, схв. клèвета, стсл. клевета «тс.»;

молд. клонц (рум. cionƫ) «тс.» походить від болг. клюнец «дзьобик», зменш. від клюн «дзьоб», пов’язаного з клюєм «клюю», що відповідає укр. клюва́ти;

запозичення з молдавської мови;