КЛУПИ — ЕТИМОЛОГІЯ
клуп «прилад для нарізування різьби» (тех.)
запозичення з німецької мови;
нвн. Klúppe «клуп; обценьки» зводиться до двн. kluppa «обценьки», пов’язаного з kluft «тс.», klioban «розколювати» і спорідненого з гр. γλύφω «видовбую», псл. [glūbokъl, укр. глибо́кий. – CIC 334;
Kluge–Mitzka 380;
Frisk I 315. – Див. ще ієро́гліф, глибо́кий. – Пор. клю́ба;
р. клуп, клупп, болг. клуп «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
клупці́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| клуп «тс.» | болгарська |
| γλύφω «видовбую» | грецька |
| kluppa «обценьки» | давньоверхньонімецька |
| kluft «тс.» | давньоверхньонімецька |
| klioban «розколювати» | давньоверхньонімецька |
| Klúppe «клуп; обценьки» | нововерхньонімецька |
| glūbokъl | праслов’янська |
| клуп | російська |
| клупп | російська |
| глибо́кий | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України