КЛУНЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

зіставлення (Bern. І 522) з п. [kłomia] «кімля» безпідставне;

лит. klúonas «тік, стодола, клуня», лтс. kluõns «тік» пов’язані з лит. klóti «слати», лтс. klat «простилати», спорідненими з псл. klásti, укр. класти;

запозичення з балтійських мов;

р. бр. клу́ня, п. kłunia (із східнослов’янських мов);

запозичено з литовської мови через посередництво білоруської;

лит. jáuja(s) «сушарня, клуня» споріднене з лтс. jaũja «тс.», псл. *(j)еѵіnъ, укр. [о́вин] «клуня»;

форми з -н- виникли, очевидно, під впливом п. [skunia] «амбар» ( ‹лит. skūnià, skūnẻ «тс.») (Otrębski SO 19, 474) або бр. укр. клу́ня;

про балтійське походження свідчить поширення слів у слов’янських мовах, що мають зв’язки з балтійськими;

менш вірогідна думка про праслов’янське походження від *(j)evьnja (Шахматов Очерк 140; Фасмер II 6), форми явно вторинної і пізньої;

р. [е́вня] «зерносушарка особливої конструкції», бр. ёўня «клуня», [е́ўня], ст. е́вья (1557) «тс.», п. [jew(n)ia, jow(n)ia];

результат видозміни форми клу́ня (див.);

неясне;

можливо, результат контамінації слів тлумок «торба, мішок» і клу́ня «приміщення для зберігання снопів, сіна, соломи та ін.»;