КЛОЧОК — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. klъkъ «клоччя, найпростіше прядиво», очевидно, пов’язане з *kolti «колоти», спорідненим з лит. kúlti «молотити, бити», лтс. kult «тс.» (первісне значення – «відходи волокна (при чесанні льону)»);

пов’язання з *plъkъ «волос; волокно» (Фасмер II 252), з лит. klèkti «гуснути» (Machek ESJČ 258), з лат. culcita «подушка» (Petersson Vgl. Wortst. 3), з гр. καλιά «хатина», κάλαθος «кошик» (Loewenthal AfSlPh 37, 386) менш певні;

р. клок, бр. [кло́чче] «клоччя», др. клокъ «пук, в’язка», ч. слц. klk «жмут», болг. кълчи́ща «клоччя», м. колчишта, схв. [кŷк], слн. kólke «тс.», цсл. клъкъ «утік тканини»;

очевидно, давніше *кло-*кло, пор. [кло́кати] «квокати», [кло́ка, кло́чка] «квочка»;

псл. klok-, звуконаслідувальне утворення, паралельне до kvok-, укр. кво́чка, [кво́кати], а також до klek-, укр. кле́кіт, клекота́ти;

можна припустити запозичення в західноукраїнські говори з словацької мови;

р. [кло́ка] «квочка», клохта́ть «квоктати», [кло́кать] «тс.», слц. [kloka] «квочка», болг. клок-клок «квок-квок», кло́чка «квочка», слн. klókati «квоктати»;