КЛОПОТНЕЧА — ЕТИМОЛОГІЯ

кло́піт «турботи; [дощечка з отвором, прибита зверху до жердини в ручних жорнах] Ж»

псл. klopotъ, звуконаслідувальне утворення, означало, насамперед,«стукіт, тупіт, галас»;
значення «турбота, неспокій» розвинулося пізніше на підставі значення «неспокій»;
р. хлопоты «клопіт», п. [chłopot] «тс.», слц. chlopot «галас, колотнеча», болг. хло́пот «стукіт», м. [хлопуть] «дзвінок» є, очевидно, продовженнями праслов’янського експресивного варіанта до звуконаслідувального klop-;
виведення з іє. *kep- (Machek ESJČ 259) непереконливе;
бр. кло́пат «клопіт», болг. [кло́пот] «дзвоник, особливо на шиї худоби», м. клопот «стукіт, торохтіння», схв. клȍпōт «стукіт, гук», цсл. клопотъ «галас, гук»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

клопітки́й
клопітли́вий
клопітни́й
клопітня́ «клопіт»
клопота́
клопота́ти(ся)
клопоти́тися «сваритися»
клопотія́
клопотли́вий
клопотне́ча «тс.»
клопотни́ця «та, що клопоче»
клопотня́ «клопітня»
клопоту́н
клопоту́ха
кло́потько «клопітно»
хлопота́
хлопота́ти(ся)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кло́пат «клопіт» білоруська
хло́пот «стукіт» болгарська
кло́пот «дзвоник, особливо на шиї худоби» болгарська
*kep- індоєвропейська
хлопуть «дзвінок» македонська
клопот «стукіт, торохтіння» македонська
chłopot «тс.» польська
klopotъ праслов’янська
klop- праслов’янська
хло́поты «клопіт» російська
клȍпōт «стукіт, гук» сербохорватська
chlopot «галас, колотнеча» словацька
клопотъ «галас, гук» церковнослов’янська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України