КЛОКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
кло́кати «видавати короткі глухі звуки»
псл. klok-, звуконаслідувальне утворення, паралельне до klek-, укр. кле́кіт, клекота́ти, лит. klàkt (вигук, що відображає глухий звук падіння), klàkti «буцнути», лтс. klakš (виг.) «буц»;
р. клокота́ть, «клекотіти», др. клекотати «кипіти», клокотъ «кипіння, шипіння», ч. klokotati «клекотіти», слц. klokotat’ «тс.», нл. klokotaś «хлебтати; бурчати (у животі)», болг. кло́кам «булькотіти, клекотіти», клокотя́, м. клокоти «тс.», схв. клокòтати «клекотіти», слн. klokotáti «клекотіти, кипіти; бурчати (у животі)», стсл. клокотати «клекотіти, кипіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
клоки́чка
«дерев’яний дзвоник для худоби»
клокі́чка
«тс.»
клокоті́ти
«сильно кипіти»
клокунка
«дощечка у вигляді ложки, якою рибалки б’ють по воді, щоб звуком привабити сома»
клоку́ша
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кло́кам «булькотіти, клекотіти» | болгарська |
| клокотя́ | болгарська |
| клекотати «кипіти» | давньоруська |
| клокотъ «кипіння, шипіння» | давньоруська |
| klakš «буц» (виг.) | латиська |
| klàkt (вигук, що відображає глухий звук падіння) | литовська |
| klàkti «буцнути» | литовська |
| клокоти «тс.» | македонська |
| klokotaś «хлебтати; бурчати (у животі)» | нижньолужицька |
| klok- | праслов’янська |
| klek- | праслов’янська |
| клокота́ть «клекотіти» | російська |
| клокòтати «клекотіти» | сербохорватська |
| klokotat' «тс.» | словацька |
| klokotáti «клекотіти, кипіти; бурчати (у животі)» | словенська |
| клокотати «клекотіти, кипіти» | старослов’янська |
| кле́кіт | українська |
| клекота́ти | українська |
| klokotati «клекотіти» | чеська |
тло-тло (вигук, яким підкликають курчат)
очевидно, давніше *кло-*кло, пор. [кло́кати] «квокати», [кло́ка, кло́чка] «квочка»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *кло-*кло | українська |
| кло́кати «квокати» | українська |
| кло́ка «квочка» | українська |
| кло́чка «квочка» | українська |
клац
афективно-звуконаслідувальне утворення, подібне до кло́кати, кля́скати;
щодо ц пор. бац, буц, гуц, ду́цнути;
слц. kl’acnúť «ляснути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кла́цалка
«вид дитячої цяцьки»
кла́цати
клацу́н
«той, хто клацає зубами»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kl'acnúť «ляснути» | словацька |
| кло́кати | українська |
| кля́скати | українська |
| бац | українська |
| буц | українська |
| гуц | українська |
| ду́цнути | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України