КЛОАКА — ЕТИМОЛОГІЯ
клоа́ка
запозичено з латинської мови, можливо, через посередництво французької (фр. cloaque) або німецької (н. Kloáke);
лат. cloāca «канал, стік; шлунок, черево» пов’язане з cluo «чищу», спорідненим з гр. κλύζω «промиваю»;
р. болг. Клоа́ка, бр. клаака, п.ч.слц. вл. kloaka, схв.клòака, слн. kloaka;
Фонетичні та словотвірні варіанти
клоа́чні
«ряд ссавців, щомають клоаку»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| клаака | білоруська |
| клоа́ка | болгарська |
| kloaka | верхньолужицька |
| κλύζω «промиваю» | грецька |
| cloāca «канал, стік; шлунок, черево» | латинська |
| cluo «чищу» | латинська |
| Kloáke | німецька |
| kloaka | польська |
| клоа́ка | російська |
| клòака | сербохорватська |
| kloaka | словацька |
| kloáka | словенська |
| cloaque | французька |
| kloaka | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України