КЛИМЕНТУ — ЕТИМОЛОГІЯ

Кли́ме́нт

через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
сгр. Κλήμης (род. в. Κλήμεντος) походить від лат. Clemens (-mentis), утвореного на основі прикметника clemens «м’який, погожий, ніжний», спорідненого з clīno «згинаю, нахиляю», гр. κλίνω «схиляю, згинаю, прихиляю», дангл. hlinōn «прихилятися», двн. (h)linēn «тс.», псл. sloniti, укр. прислони́ти, заслони́ти – Петровский 134;
БЕР II 450;
;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Клим
Климе́нтій
Климко́
Климо́к
Климу́сь
Климу́хно
Кли́ша
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Кліме́нцій білоруська
Кли́мент болгарська
Kliment верхньолужицька
κλίνω «схиляю, згинаю, прихиляю» грецька
hlinōn «прихилятися» давньоанглійська
(h)linēn давньоверхньонімецька
Климентъ давньоруська
Clemens (-mentis) латинська
clemens «м’який, погожий, ніжний» латинська
clīno «згинаю, нахиляю» латинська
Кли́мент македонська
Klemens польська
sloniti праслов’янська
Кли́ме́нтий російська
Климе́нтий російська
Клим російська
Климент сербохорватська
Κλήμης (род. в. Κλήμεντος) середньогрецька
Klement словацька
Kliment словацька
Klement словенська
Климентъ старослов’янська
прислони́ти українська
заслони́ти українська
Klement чеська
Kliment чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України