КЛИМЕНТОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
Кли́ме́нт
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
сгр. Κλήμης (род. в. Κλήμεντος) походить від лат. Clemens (-mentis), утвореного на основі прикметника clemens «м’який, погожий, ніжний», спорідненого з clīno «згинаю, нахиляю», гр. κλίνω «схиляю, згинаю, прихиляю», дангл. hlinōn «прихилятися», двн. (h)linēn «тс.», псл. sloniti, укр. прислони́ти, заслони́ти – Петровский 134;
БЕР II 450;
;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Клим
Климе́нтій
Климко́
Климо́к
Климу́сь
Климу́хно
Кли́ша
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Кліме́нцій | білоруська |
Кли́мент | болгарська |
Kliment | верхньолужицька |
κλίνω «схиляю, згинаю, прихиляю» | грецька |
hlinōn «прихилятися» | давньоанглійська |
(h)linēn | давньоверхньонімецька |
Климентъ | давньоруська |
Clemens (-mentis) | латинська |
clemens «м’який, погожий, ніжний» | латинська |
clīno «згинаю, нахиляю» | латинська |
Кли́мент | македонська |
Klemens | польська |
sloniti | праслов’янська |
Кли́ме́нтий | російська |
Климе́нтий | російська |
Клим | російська |
Климент | сербохорватська |
Κλήμης (род. в. Κλήμεντος) | середньогрецька |
Klement | словацька |
Kliment | словацька |
Klement | словенська |
Климентъ | старослов’янська |
прислони́ти | українська |
заслони́ти | українська |
Klement | чеська |
Kliment | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України