КЛИМЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;

сгр. Κλήμης (род. в. Κλήμεντος) походить від лат. Clemens (-mentis), утвореного на основі прикметника clemens «м’який, погожий, ніжний», спорідненого з clīno «згинаю, нахиляю», гр. κλίνω «схиляю, згинаю, прихиляю», дангл. hlinōn «прихилятися», двн. (h)linēn «тс.», псл. sloniti, укр. прислони́ти, заслони́ти – Петровский 134;

БЕР II 450;

;

запозичення з французької мови;

фр. climat «клімат; зона» походить від лат. clīma (род. в. одн. clīmatis) «небосхил, небесна сфера; зона, сторона світу», запозиченого з грецької мови;

гр. κλίμα (род. в. κλίματος) «тс.» пов’язане з κλῑνω «схиляю», спорідненим з лат. (in-)clīno «згинаю», двн. hlinēn (› нвн. lehnen) «прихилятися», псл. sloniti, укр. прислони́ти, – CIC 332;

Фасмер II 250;

Sławski II 224;

БЕР II 450;

р. болг. Кли́мат, бр. Клі́мат, п. klimat, ч. вл. klima, слц. слн. klíma, схв. кли́ма, цсл. климатъ «сторона світу»;