КЛИЕНТ — ЕТИМОЛОГІЯ
кліє́нт
через посередництво німецької мови (н. Kliént, з XVI ст.) запозичено з латинської;
лат. cliēns (-ntis) «залежна людина, васал» пов’язане з лат. сіīnо «гну, хилю», спорідненим з гр. κλίνω «схиляю, згинаю, прихиляю», псл. sloniti «прислоняти», укр. прислони́ти;
р. болг. м. клие́нт, бр. кліе́нт, п. ч. слц. вл. klient, схв. клùјент, клùјенат, слн. kliènt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
клієнту́ра
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кліе́нт | білоруська |
| клие́нт | болгарська |
| klient | верхньолужицька |
| κλίνω «схиляю, згинаю, прихиляю» | грецька |
| cliēns «залежна людина, васал» (-ntis) | латинська |
| сіīnо «гну, хилю» | латинська |
| клие́нт | македонська |
| Kliént | німецька |
| klient | польська |
| sloniti «прислоняти» | праслов’янська |
| клие́нт | російська |
| клùјент | сербохорватська |
| клùјенат | сербохорватська |
| klient | словацька |
| kliènt | словенська |
| прислони́ти | українська |
| klient | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України