КЛЕРИКАЛ — ЕТИМОЛОГІЯ
клерика́л «представник духовенства; прихильник клерикалізму»
запозичення з французької мови;
фр. clerical «клерикал» походить від лат. clēricālis «духовний, церковний», утвореного від clēricus «клірик, священнослужитель», пов’язаного з clērus «клір, духівництво», яке зводиться до гр. κληρος «тс.»;
р.болг. клерика́л, бр. клерыка́л, п. klerykał, ч. слц. klerikál вл. klerikal, м. клерикалец, схв. клерùкāл, клерикáлац, слн. klerikálec;
Фонетичні та словотвірні варіанти
клерикалі́зм
«політичний напрям, що обстоює панування церкви»
клерика́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| клерыка́л | білоруська |
| клерика́л | болгарська |
| klerikal | верхньолужицька |
| κλῆρος «тс.» | грецька |
| clēricālis «духовний, церковний» | латинська |
| clēricus «клірик, священнослужитель» | латинська |
| clērus «клір, духівництво» | латинська |
| клерикалец | македонська |
| klerykał | польська |
| клерика́л | російська |
| клерùкāл | сербохорватська |
| клерикáлац | сербохорватська |
| klerikál | словацька |
| klerikálec | словенська |
| clerical «клерикал» | французька |
| klerikál | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України