КЛЕПАНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
клап «зубець в одязі; наушник у шапці»
запозичення з німецької мови;
нвн. Kláppe «хлопавка, клапан, лацкан, заслінка» споріднене з Klapp «ляпас», klappen «ляскати, ляпати», klaffen «бути розкритим, роззявленим», дісл. klappa «стукати», англ. clap «ляскати, бити»;
п. klapa «лацкан; клапан», ч. слц. klapka «тс.; клавіш», болг. кла́па «лацкан; клапан», схв. klȁpka «кришка», слн. [klȃpka] «вилога»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
клапа́ня
«капелюх»
кла́пи
«вуха свині»
клеба́н
клебани́на
«тс.»
клеба́нка
клеба́ня
клепа́ня
кля́па
«клапан; ганчірка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| clap «ляскати, бити» | англійська |
| кла́па «лацкан; клапан» | болгарська |
| klappa «стукати» | давньоісландська |
| Klapp «ляпас» | німецька |
| klappen «ляскати, ляпати» | німецька |
| klaffen «бути розкритим, роззявленим» | німецька |
| Kláppe «хлопавка, клапан, лацкан, заслінка» | нововерхньонімецька |
| klapa «лацкан; клапан» | польська |
| klȁpka «кришка» | сербохорватська |
| klapka «тс.; клавіш» | словацька |
| klȃpka «вилога» | словенська |
| klapka «тс.; клавіш» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України