КЛЕНЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
клень «головень, Leuciscus cephalus L.; єлець, Leuciscus leuciscus L. Усачева» (іхт.)
псл. klenь», похідне від назви дерева klenь;
назва риби мотивується, очевидно, тим, що вона нереститься під час цвітіння клену;
пов’язання з п. klepień «харіус» (Brückner 233), з коренем клей- (Младенов 242), з псл. къlіnъ «клин» (Sławski II 205) або з псл. kolo (Leder 50–51) позбавлене підстав.– КоломиецИхтиол, номенкл. 13–14;
ЭССЯ9, 195–196. – Див. ще клен1;
р. [клень] «головень; елець», бр. [клень] «головень», [клянёк] «єлець», п. kleń «головень; [єлецьі», ч. kleně «головень», слц. kleň, болг. клен, клян, м. клен, схв. клȅн, klіjen, слн. klèn;
Фонетичні та словотвірні варіанти
клен
«тс.»
кле́ник
«головень»
клениця
кле́нич
«тс.»
кленок
«єлець»
кленчук
«головень»
клин
«тс.; єлець Усачева»
кли́ник
«головень»
клининка
клинівка
«тс.»
клинчу́к
«тс.; елець Усачева»
клинь
«головень»
клін
клінчук
клінь
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| клень «головень» | білоруська |
| клянёк «єлець» | білоруська |
| клен | болгарська |
| клян | болгарська |
| клен | македонська |
| klepień | польська |
| kleń «головень; [єлецьі» | польська |
| klenь | праслов’янська |
| klenь | праслов’янська |
| къlіnъ | праслов’янська |
| kolo | праслов’янська |
| клень «головень; елець» | російська |
| клȅн | сербохорватська |
| kleň | словацька |
| klèn | словенська |
| kleně «головень» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України