КЛЕКТ — ЕТИМОЛОГІЯ
клекота́ти
псл. *klekiъtati *klegbtati «клекотати»;
утворення звуконаслідувального походження, споріднене з лит. klegeti «клекотати, галасувати, реготатися», klegénti «клекотати» (про чорногуза), лтс. klẽgat «кричати, ґеґати», лат. clangere «звучати, гримкотіти, кудкудакати, каркати», гр. κλαγετν (κλάζω) «звучати»;
р. клекта́ть «клекотати», бр. клеката́ць, п. klektać, klekotać, ч. klektati, [klechtati, klehtatі], слц. [klektať] «тс.», вл. klekotać «каркати; базікати», слн. kleketáti «грюкати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кле́кіт
клекітли́вий
клекітни́й
клекоті́ти
клекотли́вий
клект
клекта́ти
клі́конь
«чорногуз»
клокоті́ти
розклеко́таний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| клеката́ць | білоруська |
| klekotać «каркати; базікати» | верхньолужицька |
| κλαγετν «звучати» (κλάζω) | грецька |
| clangere «звучати, гримкотіти, кудкудакати, каркати» | латинська |
| klẽgát «кричати, ґеґати» | латиська |
| klegė́ti «клекотати, галасувати, реготатися» | литовська |
| klegénti «клекотати» (про чорногуза) | литовська |
| klektać | польська |
| klekotać | польська |
| *klekiъtati «клекотати» | праслов’янська |
| *klegъtati | праслов’янська |
| клекта́ть «клекотати» | російська |
| klektať «тс.» | словацька |
| kleketáti «грюкати» | словенська |
| klektati | чеська |
| klechtati | чеська |
| klehtatі | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України