КЛЕВРЕТ — ЕТИМОЛОГІЯ
клевре́т «прихильник, який не гребує нічим, щоб догодити покровителеві»
через церковнослов’янське посередництво зводиться до припущуваного сгр. *κολλίβερτος, яке мало походити від нлат. collibertus «вільновідпущеник, що одержав свободу разом з кимось», утвореного з Iībertus «вільновідпущеник», похідного від līber «вільний», за допомогою префікса соl-«з», фонетичного варіанта co(m)-;
р. болг. клевре́т, бр. клеўрэ́т, др. клевретъ, клеврътъ, стсл. цсл. клеврѣтъ, цсл. клевретъ «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| клеўрэ́т | білоруська |
| клевре́т | болгарська |
| клевретъ | давньоруська |
| клеврътъ | давньоруська |
| collibertus «вільновідпущеник, що одержав свободу разом з кимось» | новолатинська |
| Iībertus «вільновідпущеник» | новолатинська |
| līber «вільний» | новолатинська |
| соl- «з» | новолатинська |
| клевре́т | російська |
| *κολλίβερτος | середньогрецька |
| клеврѣтъ | старослов’янська |
| клеврѣтъ | церковнослов’янська |
| клевретъ «тс.» | церковнослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України