КЛАПТИКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
кла́поть
псл. *[klapъtь] «кавалок» (‹іє. *(s)kelp- «розтинати»);
споріднене з лит. kálpa «поріг», прус. kalpus «лушня», двн. halp, halap «ручка»;
пов’язання з псл. *klapati (Bern. I 510; ЭССЯ 9, 186–187) або з нвн. Kloben «поліно» (Machek ESJČ 251) менш певне;
п. kłapeć «клапоть, кавалок», ч. (мор.) [kłapeť] «пень, колода», ст. klāpet «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
клапта́вий
«обірваний, у клаптях»
кла́птик
клапши́вий
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| halp | давньоверхньонімецька |
| halap «ручка» | давньоверхньонімецька |
| kelp- «розтинати» | індоєвропейська |
| kálpa «поріг» | литовська |
| Kloben «поліно» | нововерхньонімецька |
| kłapeć «клапоть, кавалок» | польська |
| *klapъtь «кавалок» (‹іє. *(s) | праслов’янська |
| *klapati | праслов’янська |
| kalpus «лушня» | прусська |
| kłapeť «пень, колода» (мор.) | чеська |
| klāpet «тс.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України