КЛАПТЕВІ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *[klapъtь] «кавалок» (‹іє. *(s)kelp- «розтинати»);

споріднене з лит. kálpa «поріг», прус. kalpus «лушня», двн. halp, halap «ручка»;

пов’язання з псл. *klapati (Bern. I 510; ЭССЯ 9, 186–187) або з нвн. Kloben «поліно» (Machek ESJČ 251) менш певне;

п. kłapeć «клапоть, кавалок», ч. (мор.) [kłapeť] «пень, колода», ст. klāpet «тс.»;

псл. klępъ «затичка», давніше «зібгане» зіставляється з klękati «згинатись» і зводиться до іє. *kel- «гнути» (ЭССЯ 10, 34– 35);

зіставляється також з псл. klap-, укр. кла́поть, ч. klápet «тулуб, колода» (Machek Studie 32);

р. кляп «чіп, затичка», бр. кляп «чіп; penis»;

не зовсім ясне;

можливо, виникло як афективне утворення внаслідок контамінації слів кла́поть і [канцу́р’я] «лахміття, ганчір’я» Г, Нед;