КИЯНКА — ЕТИМОЛОГІЯ
кия́н «дрюк ВеЛ; великий ковальський молот Л»
очевидно, експресивне збільшувальне утворення від кий (псл. kyjь);
не виключений частковий вплив з боку польської або словацької мов;
р. кия́нка, п. [kijań] «дерев’яна палиця; дрюк, дерев’яний молот», ст. kijania «праник; терлиця», ч. kyjan «кий», слц. [kijań] «довбня, товкач, яким б’ють по сокирі при рубанні товстих колод», вл. kijenca «праник»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кия́нка
«довбешка; [дерев’яний молоток у столяра; праник Ж]»
кия́нь
«киянка; дерев’яний молоток у бондаря»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kijenca «праник» | верхньолужицька |
| kijań «дерев’яна палиця; дрюк, дерев’яний молот» | польська |
| kijania «праник; терлиця» | польська |
| kyjь | праслов’янська |
| кия́нка | російська |
| kijań «довбня, товкач, яким б’ють по сокирі при рубанні товстих колод» | словацька |
| кий (псл. kyjь) | українська |
| kyjan «кий» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України