КИШОК — ЕТИМОЛОГІЯ
ки́шка
псл. *kyša, *kyšьka «кишка, живіт, шлунок»;
можливо, споріднене з дінд. kóṣṭhaḥ «нутрощі, кишки», утвореним від іє. *(s)keu- «покривати, затуляти» (Pokorny 951–953);
пор. як семантичну паралель лтс. zaȓna «кишка», лит. žarnà «тс.», пов’язане з іє. *g’her- «обіймати, оточувати, хапати», а також лтс. dęsa «кишка, ковбаса», лит. deš(e)ra «ковбаса», пов’язані з іє. *dek’- «брати» (Mühl.–Endz. IV 690– 691);
можливо також, що праслов’янська форма зводиться до іє. *kūs- «випуклість, склепіння» (Janzén ZfSlPh 15, 49–60);
етимологічний зв’язок з р. кише́ть (Brückner 23Т) не очевидний;
р. кишка «кишка», бр. кі́шка, п. kiszka «тс.», ч. [kyska] «ліверна ковбаса», полаб. ťáisǝ (‹*kyša) «нирка», болг. [ки́шка] «квач, умочений в дьоготь, для зволоження пальців при прядінні; квачик», слн. kȋška «чорнильний горішок», цсл. кишька «шлунок; утроба»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ки́шечник
кишка́нь
«тс. (і про чоловіка)»
кишка́тий
«з червоним наростом на голові»
(про індика)
кишкі́вка
«струна з кишки»«нутрощі зарізаної свині; неїстівні нутрощі риби»
кишку́н
«кабан з одним ядром»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кі́шка | білоруська |
ки́шка «квач, умочений в дьоготь, для зволоження пальців при прядінні; квачик» | болгарська |
kóṣṭhaḥ «нутрощі, кишки» | давньоіндійська |
*(s)keu- «покривати, затуляти» | індоєвропейська |
*g'her- «обіймати, оточувати, хапати» | індоєвропейська |
*dek'- «брати» | індоєвропейська |
*kūs- «випуклість, склепіння» | індоєвропейська |
zaȓna «кишка» | латиська |
dęsa «кишка, ковбаса» | латиська |
žarnà «тс.» | литовська |
deš(e)ra «ковбаса» | литовська |
ťái̯sǝ «нирка» (‹*kyša) | полабська |
*kyša | полабська |
kiszka «тс.» | польська |
*kyša | праслов’янська |
*kyšьka «кишка, живіт, шлунок» | праслов’янська |
кише́ть | російська |
кишка́ «кишка» | російська |
kȋška «чорнильний горішок» | словенська |
кишька «шлунок; утроба» | церковнослов’янська |
kyška «ліверна ковбаса» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України