КИШЕЧНИК — ЕТИМОЛОГІЯ

ки́шка

псл. *kyša, *kyšьka «кишка, живіт, шлунок»;
можливо, споріднене з дінд. kóṣṭhaḥ «нутрощі, кишки», утвореним від іє. *(s)keu- «покривати, затуляти» (Pokorny 951–953);
пор. як семантичну паралель лтс. zaȓna «кишка», лит. žarnà «тс.», пов’язане з іє. *g’her- «обіймати, оточувати, хапати», а також лтс. dęsa «кишка, ковбаса», лит. deš(e)ra «ковбаса», пов’язані з іє. *dek’- «брати» (Mühl.–Endz. IV 690– 691);
можливо також, що праслов’янська форма зводиться до іє. *kūs- «випуклість, склепіння» (Janzén ZfSlPh 15, 49–60);
етимологічний зв’язок з р. кише́ть (Brückner 23Т) не очевидний;
р. кишка «кишка», бр. кі́шка, п. kiszka «тс.», ч. [kyska] «ліверна ковбаса», полаб. ťáisǝ (‹*kyša) «нирка», болг. [ки́шка] «квач, умочений в дьоготь, для зволоження пальців при прядінні; квачик», слн. kȋška «чорнильний горішок», цсл. кишька «шлунок; утроба»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ки́шечник
кишка́нь «тс. (і про чоловіка)»
кишка́тий «з червоним наростом на голові» (про індика)
кишкі́вка «струна з кишки»«нутрощі зарізаної свині; неїстівні нутрощі риби»
кишку́н «кабан з одним ядром»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кі́шка білоруська
ки́шка «квач, умочений в дьоготь, для зволоження пальців при прядінні; квачик» болгарська
kóṣṭhaḥ «нутрощі, кишки» давньоіндійська
*(s)keu- «покривати, затуляти» індоєвропейська
*g'her- «обіймати, оточувати, хапати» індоєвропейська
*dek'- «брати» індоєвропейська
*kūs- «випуклість, склепіння» індоєвропейська
zaȓna «кишка» латиська
dęsa «кишка, ковбаса» латиська
žarnà «тс.» литовська
deš(e)ra «ковбаса» литовська
ťái̯sǝ «нирка» (‹*kyša) полабська
*kyša полабська
kiszka «тс.» польська
*kyša праслов’янська
*kyšьka «кишка, живіт, шлунок» праслов’янська
кише́ть російська
кишка́ «кишка» російська
kȋška «чорнильний горішок» словенська
кишька «шлунок; утроба» церковнослов’янська
kyška «ліверна ковбаса» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України