КИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
киця́ «мале горнятко»
очевидно, утворене на основі нвн. Kessel (‹двн. keʒʒil) «котел, казан», спорідненого з дфриз. zetel, дангл. cietel, англ. chettle, дісл. ketill ‹ пгерм. *katila-, що походить від лат. catil(l)us, зменш. від catīnus «глиняна чаша, миска, блюдо; плавильний тигель»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кици́нє
киця́тко
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| chettle | англійська |
| cietel | давньоанглійська |
| keʒʒil | давньоверхньонімецька |
| ketill | давньоісландська |
| zetel | давньофризька |
| catil(l)us | латинська |
| catīnus «глиняна чаша, миска, блюдо; плавильний тигель» | латинська |
| Kessel «котел, казан» (‹двн. keʒʒil) | нововерхньонімецька |
| *katila- | прагерманська |
аке́ц (вигук, яким відганяють телят)
складне утворення не зовсім ясного походження;
може вважатись або результатом видозміни вигуку аке́т, або самостійним утворенням з підсилювальної частки a i вигукової форми -кец(ь), пов’язаної, можливо, з іменником ки́ця;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аке́ць
(тс. Пі; вигук для відгону котів Mo)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аке́т | ? |
| або | ? |
| a | ? |
| -кец | ? |
| ь | ? |
| ки́ця | ? |
кіт «Felis felis» (зоол.)
псл. koťъ;
споріднене з лит. kate «кішка», лтс. kaķis «тс.», прус. catto «кіт», двн. kazza «кішка», свн. нвн. Katze «тс.», дісл. kǫttr «кіт», kettä «кішка», дангл. catt «кіт», англ. cat, лат. cattus, дірл. ірл. cat, кімр. kath, брет. kaz «тс.»;
можливо, псл. kotъ запозичено з латинської мови у IV ст. н. е. через германське посередництво або й прямо;
можливо також, що германські і кельтські форми запозичено з латинського джерела, або, навпаки, латинське слово походить із германського;
подібна назва для кота існує і в неіндоєвропейських мовах (пор. ар. qiṭṭ «кіт», qiṭṭa «кішка»), що дає підставу розглядати цю назву як давнє мандрівне слово суспільноетнічних культур Європи і Азії;
р. бр. болг. кот, др. котъ, п. kot «кіт; (мисл.) заєць», ч. слц. kot «кіт», вл. kóčka «кішка», нл. kot, полаб. ťötåi (‹*koty) «коти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
киць-киць
(вигук, яким підкликають котів)
ки́цька
ки́цю-ки́цю
ки́ця
кі́тка
кіца́к
«кіт»
кі́цька
кі́ця
кі́шка
ко́та́
(вигук, яким відганяють котів)
котар
«кіт (?)»
котеня́
коти́на
котя́
котя́чий
коцур
«кіт»
коцуря́тко
«кошеня»
коша́тина
коша́чий
кошва́
(зб.)
кошеня́
коше́чий
куцю́сь
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| cat | англійська |
| qiṭṭ | арабська |
| qiṭṭa | арабська |
| кот | білоруська |
| кот | болгарська |
| kaz «тс.» | бретонська |
| kóčka «кішка» | верхньолужицька |
| catt «кіт» | давньоанглійська |
| kazza «кішка» | давньоверхньонімецька |
| cat | давньоірландська |
| kǫttr «кіт» | давньоісландська |
| kettä «кішка» | давньоісландська |
| котъ | давньоруська |
| cat | ірландська |
| kath | кімрська |
| cattus | латинська |
| kaķis «тс.» | латиська |
| katė˜ «кішка» | литовська |
| kot | нижньолужицька |
| Katze «тс.» | нововерхньонімецька |
| ťötåi «коти» (‹*koty) | полабська |
| kot «кіт; (мисл.) заєць» | польська |
| koťъ | праслов’янська |
| kotъ | праслов’янська |
| catto «кіт» | прусська |
| кот | російська |
| Katze «тс.» | середньоверхньнімецька |
| kot «кіт» | словацька |
| kot «кіт» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України