КИТА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ки́та «китиця»
менш переконливе повʼязання з лат. cicūta «болиголов» (Petersson IF 34, 227–228);
зіставляється ще з лит. skùsti «брити, скребти», skùtas «клапоть» (Schuster-Šewc 520–521);
споріднене, мабуть, з лит. kutis «пасмо волосся» (пор. слн. kíta «коса; пук, вʼязка льону»), яке зводиться до іє. *kūpta- з коренем *kūp-, що повʼязується також з čubъ, укр. чуб;
псл. kyta «гроно; пук, вʼязка»;
р. [ки́та] «стебло (хмелю, гороху тощо)», бр. кі́та «вʼязка», п. kita «китиця; пук, вʼязка», ч. ст. kyta «гроно, китиця; вʼязочка, букет», ч. kytice «букет», вл. kita «гроно, пук», болг. ки́тка «букет», м. кита, китка «вʼязка; букет», схв. кȕта «зелена гілка», слн. kíta «коса; пук, вʼязка (льону)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ки́тай
«волоть»
кита́йка
«тс.»
кити́стий
«волотистий»
(про просо)
кити́ти
«робити китиці»
ки́тиця
ки́тичка
«вид розмальовування глиняного посуду»
китки́
«коси над вухами»
(мн.)
китча́стий
«оздоблений китицею»
кить
«тс.»
китю́х
«лисячий хвіст»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кі́та «вʼязка» | білоруська |
| ки́тка «букет» | болгарська |
| kita «гроно, пук» | верхньолужицька |
| *kūpta- | індоєвропейська |
| cicūta «болиголов» | латинська |
| skùsti «брити, скребти» | литовська |
| skùtas «клапоть» | литовська |
| kūˊtis «пасмо волосся» (пор. слн. kíta «коса; пук, вʼязка льону») | литовська |
| кита | македонська |
| китка «вʼязка; букет» | македонська |
| kita «китиця; пук, вʼязка» | польська |
| kyta «гроно; пук, вʼязка» | праслов’янська |
| ки́та «стебло (хмелю, гороху тощо)» | російська |
| кȕта «зелена гілка» | сербохорватська |
| kíta «коса; пук, вʼязка (льону)» | словенська |
| чуб | українська |
| kyta «гроно, китиця; вʼязочка, букет» | чеська |
| kytice «букет» | чеська |
куст «кущ, букет; (заст.) сільське свято на другий день трійці, коли дівчата, прикрашені вінками, ходять з піснями»
псл. (сх.) [kustъ];
зіставляється з лит. kúokšta(s) «кущ, чагарник; жмуток», kùkštas «жмуток соломи на жердині як межовий знак»;
вважається також утворенням з префікса ku- і кореня sto- «стояти» (ЭССЯ 13, 137–138);
зіставлення з свн. hūste «копиця в полі», лтс. kùpstas «купина, грудка», стсл. коупъ «купа, з’єднання» (Bern. I 652) менш обґрунтовані;
припущення про спорідненість з кисть, ки́та (Petersson IF 34, 227) викликає сумнів;
р. бр. куст «кущ», др. кустъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кусти́тися
«кущитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| куст «кущ» | білоруська |
| кустъ «тс.» | давньоруська |
| kùpstas «купина, грудка» | латиська |
| kúokšta(s) «кущ, чагарник; жмуток» | литовська |
| куст «кущ» | російська |
| hūste «копиця в полі» | середньоверхньнімецька |
| коупъ «купа, з’єднання» | старослов’янська |
| kùkštas «жмуток соломи на жердині як межовий знак» | ? |
| sto- «стояти» | ? |
| кисть | ? |
| ки́та | ? |
ке́тяг, ке́тях «гроно; [пень] Ж»
кореневе е, мабуть, виникло фонетично на місці и;
очевидно, повʼязане з [ки́та] «китиця»;
суфіксальна частина слова вимагає зʼясування;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кетяжи́стий
кетяши́на
ки́тяг
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ки́та «китиця» | українська |
китник «лисохвіст, Alopecurus L.» (бот.)
повʼязане з [ки́та] «китиця, волоть»;
назва зумовлена формою суцвіття рослини – густої колосовидної волоті (Вісюліна–Клоков 152);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ки́та «китиця, волоть» | українська |
китушка (бот.)(у словосполученні к. червона «лобода багатолиста, Chenopodium foliosum (Moench.)(Blitum virgatum L.)» Mak
можливо, похідне утворення від [ки́та] «китиця» з огляду на численність листя (Флора УPCP 4, 284–285);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ки́та «китиця» | українська |
кит «Balaena» (зоол.)
запозичення з середньогрецької мови;
сгр. гр. κητος «кит» етимологічно неясне;
р. болг. м. кит, бр. кіт, др. китъ, схв. кȕт, стсл. китъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
китеня́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кіт | білоруська |
| кит | болгарська |
| κῆτος «кит» | грецька |
| китъ | давньоруська |
| кит | македонська |
| кит | російська |
| кȕт | сербохорватська |
| κῆτος «кит» | середньогрецька |
| китъ | старослов’янська |
кит «замазка для вікон»
запозичене, можливо, за польським посередництвом, з німецької мови;
нвн. Kitt (‹двн. quiti (kuti) «клей») «замазка, мастика; цемент» споріднене з дінд. játu «лак; гума», лат. bitūmen «мінеральна смола, асфальт», лат. (з галльської) betulla «береза» (з дерева кельти видобували смолу), що разом з ним виводяться з іє. *guetu- «смола, живиця»;
р. [кит] «замазка для вікон», бр. кіт, п. kit, ст. kita, ч. kyt, слц. git, вл. kit, нл. kita, м. кит, схв. [кȕт], слн. kít «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
китова́т
кіт
«тс.»
скітува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кіт | білоруська |
| kit | верхньолужицька |
| quiti | давньоверхньонімецька |
| kuti | давньоверхньонімецька |
| játu «лак; гума» | давньоіндійська |
| *g<SUP>u̯</SUP>etu- «смола, живиця» | індоєвропейська |
| bitūmen «мінеральна смола, асфальт» | латинська |
| betulla «береза» (з галльської)(з дерева кельти видобували смолу) | латинська |
| кит | македонська |
| kita | нижньолужицька |
| Kitt «клей»«замазка, мастика; цемент» (‹двн. quiti (kuti) | нововерхньонімецька |
| kit | польська |
| kita | польська |
| кит «замазка для вікон» | російська |
| кȕт | сербохорватська |
| git | словацька |
| kít «тс.» | словенська |
| kyt | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України