КИСЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ки́снути «ставати кислим; довго мокнути»
псл. kysti, kysnǫti «киснути; (первісно) мокнути»;
споріднене з лтс. kûsât «кипіти», а також, мабуть, з дінд. kuthitaḥ «смердючий»;
іє. *kut› балто-сл. *kūt-s-;
повʼязують також (Machek ESJČS 315) з псл. kypěti «кипіти», вбачаючи, зокрема, в ч. kysati «киснути» інтенсивну форму з суфіксом -s-;
повʼязання з лит. kaužóti «киснути» (Janáček LF 59, 419) менш переконливе;
р. ки́снуть «киснути», бр. кі́снуць «тс.», др. кыснути «мокнути на дощі», п. kisnąć «киснути», ч. kysnouti, слц. kysnúť, вл. kisnyć, нл. kisnuś «тс.», болг. ки́сна «мочу, мокну», м. кисне «кисне», схв. кȕснути «киснути; мокнути на дощі», слн. kísniti «киснути», стсл. въ(с)кыснѫти «квасити, киснути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́кис
кисели́ця
«кисла страва, компот із свіжих вишень, слив; [яблуня, що родить кислі яблука Mo]»
кисели́чник
«посуд для кислого компоту»
кисі́ль
кисла́нь
«кислота»
кисле́ць
«кисень»
ки́слий
кисли́ти
кислиці́вка
«наливка, настояна на кислицях»
кисли́ця
«кисле яблуко; яблуня, що родить кислі яблука»
кисли́ччя
«дикі яблуні»
(зб.)
кислі́вка
«яблуня, на якій ростуть кислі яблука; річка, на берегах якої ростуть дикі яблуні»
кислі́ти
кислі́шати
кислота́
кисло́тний
кислотува́ння
ки́слощі
«кислота»
кислува́тий
кисля́вка
«порода грибів»
кисля́к
«кисле молоко; [похмура людина Я]»
кисля́тина
кисляти́ння
«кислятина»
ки́сник
«заквас»
ки́сти
о́кис
о́кисел
оки́слювальний
оки́слювач
о́кисни́й
пере́кис
розки́слювач
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кі́снуць «тс.» | білоруська |
| ки́сна «мочу, мокну» | болгарська |
| kisnyć | верхньолужицька |
| kuthitaḥ «смердючий» | давньоіндійська |
| кыснути «мокнути на дощі» | давньоруська |
| kûsât «кипіти» | латиська |
| kaužóti «киснути» | литовська |
| кисне «кисне» | македонська |
| kisnuś «тс.» | нижньолужицька |
| kisnąć «киснути» | польська |
| kysti | праслов’янська |
| kysnǫti «киснути; (первісно) мокнути» | праслов’янська |
| kypěti «кипіти» | праслов’янська |
| ки́снуть «киснути» | російська |
| кȕснути «киснути; мокнути на дощі» | сербохорватська |
| kysnúť | словацька |
| kísniti «киснути» | словенська |
| въ(с)кыснѫти «квасити, киснути» | старослов’янська |
| kysati «киснути» | чеська |
| kysnouti | чеська |
| *kut- | ? |
| *kūt-s- | ? |
самокиша «мильнянка лікарська, Saponaria officinalis L.» (бот.)
складні утворення з основ займенника сам і дієслова ки́снути: корінь мильнянки в суміші з водою дуже шумує (Анненков 316) і нагадує кисле молоко, що перебуває в стані бродіння;
Фонетичні та словотвірні варіанти
самокє́ша
«в’язіль барвистий, Coronilla varia L.»
(бот.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сам | українська |
| ки́снути | українська |
казеї́н «білок у складі молока»
нім. Kasein, фр. caséine, англ. casein походять від лат. cāseus «сир», спорідненого з двн. chāsi, нвн. Käse, ірл. cāise, дангл. ciese (англ. cheese), псл. kvasъ, kysnǫti, укр. квас, ки́снути;
запозичення з західноєвропейських мов;
р. болг. м. казеи́н, бр. казеі́н, п. kazeina, ч. слц. слн. kazeín, вл. kazein, схв. казèӣн;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| casein | англійська |
| казеі́н | білоруська |
| казеи́н | болгарська |
| kazein | верхньолужицька |
| ciese (англ. cheese) | давньоанглійська |
| chāsi | давньоверхньонімецька |
| cāise | ірландська |
| cāseus «сир» | латинська |
| казеи́н | македонська |
| Kasein | німецька |
| Käse | нововерхньонімецька |
| kazeina | польська |
| kvasъ | праслов’янська |
| kysnǫti | праслов’янська |
| казеи́н | російська |
| казèӣн | сербохорватська |
| kazeín | словацька |
| kazeín | словенська |
| квас | українська |
| ки́снути | українська |
| caséine | французька |
| kazeín | чеська |
кви́знути «хникати, скиглити»
афективне утворення, вторинно зближене з ки́снути;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кви́сніти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ки́снути | ? |
ки́сень «хімічний елемент Oxygenium»
похідне утворення від ки́снути, вільний переклад новолатинського наукового терміна oxygenium, утвореного на підставі гр. ὀξύς «кислий» і γεννάω «народжую» (пор. точніші кальки р. болг. кислоро́д, бр. кісларо́д);
виникнення українського терміна припадає на кінець XIX ст. (відбитий уже у словнику Желехівського І 1886 р.);
можливо, безпосередніми зразками були схв. кùсӣк «кисень» (для основи) і п. заст. żywień «тс.» (для суфіксальної частини);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кісларо́д | білоруська |
| кислоро́д | болгарська |
| ὀξύς «кислий» | грецька |
| γεννάω «народжую» (пор. точніші кальки р. болг. кислоро́д, бр. кісларо́д) | грецька |
| oxygenium | новолатинська |
| żywień «тс.» (для суфіксальної частини) | польська |
| кислоро́д | російська |
| кùсӣк «кисень» (для основи) | сербохорватська |
| ки́снути | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України