КИРИННИК — ЕТИМОЛОГІЯ
кири́нити «порпатися; приводити в безладдя; бруднити; густо текти»
неясне;
виводилось (Макарушка 10) від тур. kir «бруд»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кери́нє
«тс.»
кери́нити
«тс.»
кири́нний
«брудний, забруднений»
кири́нник
«безладна людина; нехлюй, нечепура; багач»
кири́нниця
«помийниця; лайливе слово на позначення жінки»
кири́ння
«купа; мазанина»
кири́ня
«горілка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kir «бруд» | турецька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України