КИРИЛЛИЦА — ЕТИМОЛОГІЯ
кири́лиця «один з двох старословʼянських алфавітів, найближчий до грецького»
утворення, що продовжує із зміною (спрощенням) др. кѵриловица;
похідне від стсл. Кѵриллъ «Кирило», імені одного з просвітителів словʼян (827–869 р.), якому приписують винахід глаголиці, названої спочатку його імʼям, що згодом було перенесене на інший старословʼянський алфавіт;
р. кири́ллица «кирилиця», бр. кіры́ліца «тс.», др. кѵриловица «глаголиця», п. cyrylica «кирилиця», ч. cyrilika, cyrilice, слц. cyrilika, вл. cyrilika, cyrilica, болг. м. кири́лица, схв. ћȕрилица, слн. cirílica «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кирили́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кіры́ліца «тс.» | білоруська |
| кири́лица | болгарська |
| cyrilika | верхньолужицька |
| cyrilica | верхньолужицька |
| кѵриловица | давньоруська |
| кѵриловица «глаголиця» | давньоруська |
| кири́лица | македонська |
| cyrylica «кирилиця» | польська |
| кири́ллица «кирилиця» | російська |
| ћȕрилица | сербохорватська |
| cyrilika | словацька |
| cirílica «тс.» | словенська |
| Кѵ̈риллъ «Кирило» | старослов’янська |
| cyrilika | чеська |
| cyrilice | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України